Основні види цін, їх склад та структура.

Ціна – це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна – це грошова оцінка товару, що відображає його споживчі властивості (корисність), витрати на його виробництво та інші параметри цінового і нецінового порядку. Ціна – це грошове вираження споживчої вартості та вартості товару.

За допомогою цін вирішуються завдання:

- створення економічних передумов для рентабельного функціонування підприємств;

- стимулювання виробництва та споживання якісної продукції;

- регулювання обсягів і структури виробництва залежно від суспільних потреб;

- створення сприятливих економічних умов для вирішення соціальних проблем;

- та інші.

Система цін включає в себе ціни внутрішнього ринку та ціни світового ринку. В основі цін внутрішнього ринку лежить національна вартість товарів, тобто включає в себе фактори ціни: рівень продуктивності праці, структура виробництва, рівень інфляції. В основі ціни світового ринку лежить інтернаціональна вартість товарів.

Розрізняють наступні види цін:

За ступенем свободи:

- фіксовані – встановлюються державою. Це ціни на газ, електроенергію,…

- регульовані – ціни в основному на продукцію монопольних підприємств

- вільні

Залежно від сфери обігу і галузевої приналежності продукції:

- оптові ціни на продукцію промисловості;

- закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

- ціни на продукцію будівництва;

- тарифи на транспорт і у сфері послуг;

- роздрібні ціни.

За стадіями товаропросування:

- ціна підприємства;

- ціна реалізації.

За територіальним поширенням:

- загальнодержавні (квартплата, електроенергія, пошта);

- місцеві (транспорт);

- зональні (вугілля, квитки на електричках залежно від зони)

Залежно від частки витрат на доставку, які включаються до ціни:

- франко-склад постачальника;

- франко-станція відправлення;

- франко-вагон станція відправлення;

- франко-станція призначення;

- франко-вагон станція призначення;

- франко-склад споживача.

За характером використання:

- довідкові (базисні). Ціни є інформаційними для встановлення цін в угодах;

- ціни фактичних угод;

- стартові, або вихідні. Це нижня межа ціни, використовується, наприклад, в аукціонах;

- лімітна. Встановлюється на стадії розроблення нової продукції;

- заставна – ціна продукції, що підлягає поверненню: ломбардна ціна, ціни на скляну тару;

- сезонні – ціни, які змінюються протягом року.

Кожний вид ціни складається з окремих частин, які називаються елементами. До елементів ціни належать: собівартість (С), прибуток (П), мито (М), акцизний податок (А), податок на додану вартість (ПДВ), націнка посередника (НП) і торговельна надбавка (ТН). Таким чином, роздрібну ціну можна записати як РЦ = С + П + М + А + ПДВ + НП + ТН.

Важливою характеристикою ціни є її структура, яка показує частку кожного елемента ціни в її абсолютному значенні. Ціни мають різні структури, що зумовлюється неоднаковим їхнім складом та особливостями формування окремих елементів. Якщо склад ціни відомий, то можна встановити в її величині частку витрат, прибутку чи товарних податків, що дає змогу визначити шляхи зміни ціни та коригувати цінову стратегію підприємства. Тому обґрунтованість кожного елемента ціни та досягнення її оптимальної структури є важливим завданням ціноутворення.

Необхідність та сутність державного регулювання цін.

Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів і тощо.

Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін у тій чи іншій мірі існує в усіх країнах. Сутність і форми державного втручання в процеси ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни. За умов розвинутого ринку державне втручання обмежується тільки відповідним впливом на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава мусить безпосередньо втручатися і в самий механізм ціноутворення, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.

Державна політика цінового регулювання, безперечно, справляє певний тиск на виробників та продавців продукції. За таких умов вони змушені дотримуватися встановлених цін і відповідно зазнавати іноді навіть суттєвих втрат. Для компенсації збитків держава часто супроводжує обмеження цін наданням підприємствам фінансової допомоги, не допускаючи їхнього банкрутства на регульованих ринках.

Отже, державне регулювання цін — це політика впливу держави за допомогою законодавчих, адміністративних та кредитно-фінансових заходів на ціни з метою сприяння стабільному розвитку економічної ситуації в країні.

Сутність та завд. регіон. економічної політики.

Державна регіон. ек. пол. — це сук-сть організ.-прав. та ек. заходів, які здійсн. держ. у сфері регіон. розв. країни відповідно до її поточних і стратег.цілей. Рег. пол-ка держ. передб. поступове вирівнюв. існуючих відмін-стей між ек. й соц. рівнями розв-ку окремих регіонів, зважаючи на їхні істор., демограф., прир.-рес. та ек. особливості, і спрямов. на підтримку внутрішньорегіон. та міжрегіон. збалансованості соц.-ек. розв. та суттєве поліпшення екол. стану регіонів.

Склад. частини ДРЕП:

1. Ек. політика(забезпеч. регіонів можливостями для самостійного розвитку на умовах самофінанс. та самозабезп. Складу ек. пол.: бюдж та под. пол.; планув., прогноз. та програм. розв. регіону; використ. прир. ресурсів і власності регіону; розміщ. прод. сил; пол-ка розв. регіон. комплексів; контрольно-аналіт. діяльність та ін форм. забезпеч. 2. Соц. пол. Скл є: забезп. зрост. рівня доброб. насел.; соц. захист; забезп. гром. рівних прав і можлив. щодо вибору місця прож. та працевл. Ефект. соц. п. дуже залежить від ек. можл. держ...Гол. завд. соц. політики є забезп. соц. захисту різних верств насел. регіонів. 3. Наук.-техн. пол. Вона спрямовується на визначення пріоритетів щодо вдосконал. та розв. інвестиц. та інновац. діяльності в регіоні і баз. на попередн. вивченні та аналізі наук.-техн. комплексу регіону. 4. Екол. пол. Особл. гострою є ця пробл. в Дон., Дніпр., Луг., Зап., Харк. та Київ. обл.-х. Гол. мета екол. п. є оздоровл. довкілля. 5. Демогр. п.. 6. Гуман. п.. Гол. мета — це дух. розв. сусп., його морал. і фіз. стан. До складу гуман. п. вх. держ. підтримка навч. закладів, лікарень, поліклінік, театрів, кіно-рів, клубів... 7. Нац. п.. Спрямов. на забезп. констит., пол., ек. і соц. прав громадян незалежно від нац.і та віроспов. 8. Зовнішньоек. п.. 9. Управлінська п.. Осн. її мета — це створ. єдиної системи регіон. управл., що відповідає завданням регіон. розв-ку.