Поняття і предмет конституційного права України.

Конституційне право – провідна галузь права України.

Поняття і предмет конституційного права України.

Роль конституційного права України в системі права України.

Основні принципи та система конституційного права України.

Поняття і система інститутів конституційного права України.

Конституційно-правові норми, їх особливості та види.

Порядок реалізації конституційно-правових норм.

Поняття і види конституційно-правових відносин.

Суб’єкти і об’єкти конституційних відносин.

Підстави виникнення і припинення конституційно-правових відносин.

Структура конституційно-правових норм.

Поняття і види джерел конституційного права.

Види джерел конституційного права України.

Конституція України – основне джерело конституційного права України.

Загальна характеристика і основні риси Конституції України.

Поняття, види і роль закону в системі джерел конституційного права України.

Порядок прийняття законів.

§ 18. Стадії законодавчого процесу.

§ 19. Значення і юридична сила конституційних і звичайних законів.

§ 20. Суть конституціоналізму.

§ 21. Суть фактичної та юридичної конституції.

§ 22. Історія розвитку Конституції України.

§ 23. Значення та характеристика Конституції П. Орлика.

§ 24. Основні положення Конституції України.

§ 25. Поняття і принципи конституційного устрою України.

§ 26. Поняття і властивості державного суверенітету України.

§ 27. Суверенітет і принципи держави України.

§ 28. Організація державної влади в Україні.

§ 29. Розподіл державної влади.

§ 30. Суть і зміст народовладдя в Україні.

§ 31. Форми здійснення прямого народовладдя в Україні.

§ 32. Поняття і форми представницької демократії.

§ 33. Правові гарантії здійснення народовладдя.

§ 34. Поняття, принципи і зміст правового статусу особи.

§ 35. Поняття громадянства і засоби його набуття.

§ 36. Інститут громадянства в Українській державі. Порядок набуття і припинення громадянства України.

§ 37. Класифікація прав і свобод громадян.

§ 38. Політичні права і свобода громадян України.

§ 39. Соціально-економічні та інші права громадян України.

§ 40. Система обов’язків громадян України.

§ 41. Гарантії здійснення прав і свобод громадян України.

§ 40. Правовий статус іноземців в Україні та його основні принципи.

§ 41. Права і обов’язки іноземців в Україні.

§ 42. Відповідальність іноземців за правопорушення та захист їх прав.

§ 43. Поняття категорії осіб без громадянства. Права і обов’язки осіб без громадянства.

§ 44. Поняття національного режиму.

Поняття права притулку.

Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.

§ 47. Правове регулювання підприємницької діяльності.

§ 48. Поняття, форма і принципи державного устрою України.

§ 49. Державно-правові ознаки України як держави.

§ 50. Поняття суверенітету держави України.

§ 51. Поняття і зміст компетенції держави України.

§ 52. Поняття і значення адміністративно-територіального поділу держави.

§ 53. Основні принципи адміністративно-територіального поділу України.

§ 54. Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні.

§ 55. Порядок зміни адміністративно-територіального поділу України.

§ 56. Державні символи України.

§ 57. Поняття, ознаки і система органів Української держави.

§ 58. Верховна Рада України в системі органів Української держави.

§ 59. Порядок утворення Верховної Ради та її компетенція.

§ 60. Постійні комісії Верховної Ради України.

§ 61. Правовий статус Президента України.

§ 62. Президент України – найвища посадова особа держави і глава виконавчої влади.

§ 63. Кабінет Міністрів України – орган державної виконавчої влади.

§ 64. Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України.

§ 65. Компетенція Кабінету Міністрів України.

§ 66. Правоохоронні органи в системі органів Української держави.

§ 67. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи.

§ 68. Демократизм виборчої системи в Україні.

§ 69. Основні принципи виборчої системи в Україні.

§ 70. Порядок організації та проведення виборів.

§ 71. Гарантії здійснення виборчого права.

§ 72. Поняття і види референдумів.

§ 73. Принципи участі громадян у референдумах.

§ 74. Демократичні засади підготовки і проведення референдумів.

§ 75. Депутати – повноважні представники народу в Радах народних депутатів.

§ 76. Повноваження депутатів.

§ 77. Права депутатів.

§ 78. Обов’язки депутатів.

§ 79. Основні гарантії депутатської діяльності.

§ 80. Депутатський запит і депутатське звернення.

§ 81. Місцеві органи влади і самоуправління в системі органів держави, їх роль і значення.

§ 82. Основні принципи утворення місцевих органів влади. Терміни повноважень.

§ 83. Система і компетенція місцевих Рад народних депутатів.

§ 84. Організаційно-правові форми діяльності місцевих Рад.

§ 85. Конституційний Суд України, його повноваження і роль у системі органів держави.

§ 86. Органи правосуддя в Україні.

§ 87. Діяльність депутатів у Раді та її органах.

§ 88. Організація роботи Верховної Ради України.

§ 89. Правовий статус Автономної Республіки Крим.

§ 90. Конституційне регулювання економічних відносин.

Конституційне право – провідна галузь права України.

У системі національного права України провідною галуззю є конституційне право України. Цій галузі притаманні риси, характерні для всієї системи права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.

Їй властиві і специфічні якісні ознаки, які відрізняють її від інших підрозділів національного права України. Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й роль конституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності.

Це – кваліфікаційні ознаки галузі конституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь права як таку, відокремити її від інших підрозділів системи права, визначити її “обличчя”.

Тільки врахування всіх цих характеристик може дати узагальнену характеристику конституційного права як галузі права.

Отже, провідна роль конституційного права зумовлюється об’єктивними факторами, які визначаються характером предмета його регулювання. Насамперед конституційне право регулює серцевину політичних відносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя в Україні, що виступає у двох основних формах – безпосередньої та представницької демократії.

Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства – Конституція України.

Поняття і предмет конституційного права України.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України.

Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин.

1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу.

Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні.

Реальний суверенітет – це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади.

2. Відносини, які опосередковують будівництво (будову), устрій держави як організації влади народу і для народу.

Влада – необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які передбачають можливість нав’язування волі суб’єкта влади, застосування в разі потреби примусу.

3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави.

Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженості.

Такі засади забезпечують стабільність і належну цілеспрямованість функціонування держави, її соціальний характер.

4. Відносини, що визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою. Це:

а) відносини громадянства, під якими, звичайно, розуміють постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов’язки;

б) відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;

в) відносини гарантій реалізації прав і свобод;

г) відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки.