Фінансові ресурси суб’єктів господарювання 10 страница

134. Причини виникнення бюджетного дефіциту. Назвіть наслідки бюджетного дефіциту в Україні. Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Дефіцит державного бюджету складається при такій фінансовій ситуації, яка виникає тоді, коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів. Бюджетний дефіцит – перевищення витрат уряду над його доходами. А накопичена сума дефіцитів і бюджетних лишків являє собою державний борг.

Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників, і насамперед від наявності продуманої політики, керованості бюджету і бюджетного процесу. Наявність хронічних бюджетних дефіцитів у світовій практиці свідчить про Існування певного причинно-наслідкового механізму. Причинно-наслідкова діалектика бюджетних дефіцитів така. У першу чергу бюджетний дефіцит впливає на скорочення обсягу заощаджень у загальнонаціональному масштабі, яке зумовлює зростання відсоткової ставки, меншу доступність кредитних ресурсів для приватного сектору. У результаті підвищується обмінний курс національної валюти, що спричиняє зменшення обсягів інвестицій та експорту, збільшення імпорту. Такий стан зумовлює дефіцит зовнішньоторгового балансу, внаслідок чого виникає дефіцит платіжного балансу. Ці негативні наслідки мають поточний характер і виявляються протягом бюджетного року.  (1992—1999 рр.) характеризується тенденцією до скорочення бюджетного дефіциту з 17,3 до 1,5 % ВВП. Цей період пов'язаний з глибокою економічною кризою і негативним її впливом на обсяги дефіциту, з одного боку, та негативним впливом бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві, з іншого боку. (2000—2002 рр.) характеризується зведенням Державного бюджету України з профіцитом, що позитивно відобразилося на усіх показниках соціально-економічного розвитку країни. (2003—2004 рр.)проголошення політики пріоритетного соціального розвитку та реалізація соціальних програм, внаслідок чого спостерігається тенденція до зростання обсягів дефіциту бюджету та його частки у ВВП з 0,4 до 2,6 %. (2005—2006 рр.) обсяги та частка бюджетного дефіциту у ВВП скоротилися. Одночасно кількісні і якісні показники соціально-економічного розвитку держави зросли, що свідчить про позитивні зрушення в економіці та соціальній сфері.

135. Сутність бюджетного дефіциту і бюджетного профіциту. Які причини виникнення і соціально-економічні наслідки зростання бюджетного дефіциту? Які заходи необхідно здійснити, щоб зменшити бюджетний дефіцит?

Перевищення доходів над видатками або профіцит загалом відображає стабільну фінансову ситуацію. Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Насамперед, дефіцит не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Перевищення доходів над видатками може виникати внаслідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів. У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити такі заходи, що стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, та- сприяли скороченню державних витрат. Сюди відносяться:

• зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;

• зниження воєнних витрат;

• зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

• заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу.

136. Обґрунтуйте економічну доцільність використання різних джерел фінансування бюджетного дефіциту та економічні наслідки їх застосування.

Джерела фін. бюдж.дефіциту класифікують за:

 За способом залучення поділяють на емісійні джерела пов'язані з додатковим залученням грошової маси для покриття державних видатків і супроводжуються емісією грошей. неемісійні джерела відображають взаємовідносини між державою як позичальником і юридичними та фізичними особами, урядами інших країн та міжнародними фін. організаціями як кредиторами.

За характером впливу на інфляційні процеси бувають: інфляційні- джерелом виступає монетизація дефіциту, яка відбувається за надання урядові позик центрального банку, купівля центральним банком державних цінних паперів, а також завдяки додатковій емісії грошей.  неінфляційні суттєво не впливають на інфляційні процеси і включають запозичення на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках, залишки бюджетних коштів, трансферти, накопичення заборгованості тощо.

За рівнями управління розрізняють центральні — це емісійні і неемісійні джерела, які використовуються урядом для покриття дефіциту державного бюджету. Місцеві -вважаються неемісійні джерела, які використовуються органами місцевого самоврядування для фінансування дефіцитів місцевих бюджетів.

Наслідки. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує доход від друкування грошей, який виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення держав­ного боргу, який потрібно обслуговувати. За певних умов він може перетворитися на фактор стримування розвитку економіки та нагромадження соціальних проблем. Наслідком може стати також нарощування державного боргу в обсягах і структурі, які спричиняють руйнівний вплив на економічний розвиток. Різке збільшення соціальних виплат за рахунок коштів бюджету, який балансується шляхом збільшення дефіциту, нерідко призводить до активізації інфляційних процесів і послаблення стійкості національної валюти. Ще однією проблемою може стати погіршення інвестиційної привабливості вітчизняного бізнесу та зниження його конкурентоспроможності.

137. Обґрунтуйте, чому державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші ніж грошова емісія.

ля фінансування дефіциту бюджету використовується як інфляційні, так і неінфляційні джерела. Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит. Емісійний банк не зобов’язаний фінансувати уряд, таким чином ставиться заслін інфляційному вибуху, який би мав місце у випадку, якби гроші друкувались на замовлення уряду.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. 1.при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. 2. якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

138. Поясність відмінності між активним і пасивним бюджетним дефіцитом.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими видами дефіциту полягає у тому, що активний дефіцит дає змогу підштовхнути, активізувати подальший розвиток економіки і зростання капіталу, а пасивний — підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит пов'язаний із нестачею бюджетних ресурсів для фінансування капітальних видатків (інвестицій). Дефіцитне фінансування інвестицій у цілому можна вважати позитивним явищем, оскільки воно передбачає активний вплив бюджету на економічні процеси у суспільстві. Теоретичні засади дефіцитного фінансування інвестицій базуються на кейнсіанстві, зокрема на його постулатах "бюджетного мультиплікатора". Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням дефіцитних коштів на фінансування поточних видатків, зокрема на соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, оборону, управління. Таке витрачання коштів означає їхнє поглинання, що відображає пасивне реагування держави на складне фінансове становище у суспільстві.

139. Поясніть відмінності між поняттями “дефіцит бюджету” і “касовий дефіцит бюджету”.

Бюджетний дефіцит – це явище коли видатки бюджету перевищують доходи.

Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей. Дефіцит бюджету - це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Причини виникнення дефіциту: — спад виробництва; — зниження ефективності функціонування окремих галузей; — несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; — великі воєнні витрати; — інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни. Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконані бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом — нестача коштів бюджету в результаті незбігу термінів надходження доходів і здійснення видатків.

140. Сутність та необхідність застосування секвестру бюджету. До яких статей Державного бюджету України застосовується секвестр?

Секвестр бюджету - це результат перегляду бюджетних статей у бік скорочення видаткової частини внаслідок оперативно виявленого невиконання плану по прибутковій частині. Необхідність секвестру видатків пов'язана, з одного боку, із невиконанням планів мобілізації доходів та суттєвим скороченням надходжень дохідних джерел бюджету, а з іншого — перевищенням граничного рівня дефіциту

Особливістю секвестру є те, що пропорційному скорочення піддаються не всі витратні статті, а тільки незахищені. Захищені статті витрат - це ті витрати, які апріорі необхідні для здійснення компанією своєї діяльності та виконання договірних зобов'язань, тобто тих платежів, які обов'язкові незалежно від рівня активності діяльності компанії. Так, до захищених витрат можна віднести оплату податків, зборів, мита та інших обов'язкових платежів, орендну плату, оплату послуг телефонного, стільникового зв'язків, послуг каналів зв'язку, оплату охоронних послуг і т. д. Необхідно здійснити сортування бюджетних статей, враховуючи штрафні санкції договірних зобов'язань, критичність отримання послуг або ресурсів від постачальника, максимально можливі відстрочки щодо здійснення оплати. Тобто спочатку слід скоротити витрати за незахищеними статтями бюджету, далі по захищених статтях нижчого рівня ієрархії і т. д.

Особливо зауважу, що секвестр не панацея для вирішення всіх проблем, що виникли або касових розривів у компанії і, зрозуміло, він є далеко не найбільш оптимальним інструментом фінансового управління. Замість нього можна застосувати пошук додаткових джерел покриття дефіциту за рахунок залучення короткострокових кредитів, продажу частини активів, оптимізації роботи з дебіторсько-кредиторською заборгованістю і т. д. Завдання пошуку альтернативних джерел покриття дефіциту бюджету покладається, перш за все, на бюджетний комітет.

141. У якому випадку вводиться секвестр бюджету? В чому його сутність і мета? Захищені статті Державного бюджету України Секвестр бюджету - це результат перегляду бюджетних статей у бік скорочення видаткової частини внаслідок оперативно виявленого невиконання плану по прибутковій частині.Необхідність секвестру видатків пов'язана, з одного боку, із невиконанням планів мобілізації доходів та суттєвим скороченням надходжень дохідних джерел бюджету, а з іншого — перевищенням граничного рівня дефіциту. Секвестр бюджету полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків за всіма статтями бюджету протягом часу, який залишився до закінчення поточного бюджетного року. Не підлягають секвестру захищені статті бюджету, перелік яких в Україні затверджує Верховна Рада України у законі про Державний бюджет України на поточний бюджетний рік. перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України за економічною структурою видатків: - оплата праці працівників бюджетних установ; - нарахування на заробітну плату; - придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; - забезпечення продуктами харчування; - оплата комунальних послуг та енергоносіїв; - обслуговування державного боргу;

поточні трансферти населенню; - поточні трансферти місцевим бюджетам.  

142. Державний кредит: сутність, необхідність і роль у формуванні фінансових ресурсів держави. Відмінності між державним і банківським кредитом?

Державний кредит — важлива складова державних фінансів. Призначення державного кредиту полягає у забезпеченні держави грошовими коштами, необхідними їй для виконання економічних, соціальних і політичних функцій.

Державний кредит(ДК)- сукупність економічних відносин, що виникають між державою(як кредитором так і позичальником) і фізичною, юридичною особами, урядами інших країн, міжнародними фінансово-кредитними установами та організаціями щодо залучення та використання тимчасово вільних кредитних ресурсів. ДК за джерелами формування ресурсів:внутрішній та зовнішній кредити, що призводить до формування внутрішнього та зовнішнього державного боргу між ДК та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності.Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності.Кредити можуть одержувати й приватні особи. Відмітною рисоюбанківського кредитування суб’єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду (або з метою розвиткусоціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашеннякредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту.Коли ж мова йде проДК, то отримані черездержавну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси.Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетногодефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.

143. Сутність державного кредиту як фінансової категорії. Що спільного і в чому відмінності між державним і банківським кредитом? Державний кредит(ДК)- сукупність економічних відносин, що виникають між державою(як кредитором так і позичальником) і фізичною, юридичною особами, урядами інших країн, міжнародними фінансово-кредитними установами та організаціями щодо залучення та використання тимчасово вільних кредитних ресурсів. ДК може мати дві форми: ощадна справа і державні позики.Ощадна справа належить доДК , якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Державні позики є основною формоюДК. Як економічна категорія ДК поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.ДК як фінансова категорія виконує три функції: розподільну, регулювальну і контрольну. Через розподільну функцію ДК забезпечується формування централізованих грошових фондів держави абоїх використання на принципах строковості, платності і повернення.  Сутність регулювальної функції ДК виявляється у вступі в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Контрольна функція ДК охоплює рух вартості в двосторонньому порядку, оскільки передбачає повернення і відшкодування отриманих коштів;здійснюється не тільки фінансовими структурами, а й кредитними установами. Разом з тим між ДК та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності.Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності.Кредити можуть одержувати й приватні особи. Відмітною рисоюбанківського кредитування суб’єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду (або з метою розвиткусоціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашеннякредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту.Коли ж мова йде проДК, то отримані черездержавну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси.Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетногодефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.

144. Державний кредит: сутність, форми, причини існування.

Державний кредит — важлива складова державних фінансів. Призначення державного кредиту полягає у забезпеченні держави грошовими коштами, необхідними їй для виконання економічних, соціальних і політичних функцій.

Формами кредиту є чисто кредитна фінансова операція – позика, а також купівля-продаж у борг або на виплату як протилежність розрахункам без відстрочки платежу. Предметом (об’єктом) державного кредиту є, як правило, грошові кошти, рідше - матеріальні цінності. Державний кредит обслуговує, загальнодержавні, національні інтереси незалежно від того, виступає держава в ролі боржника чи кредитора. Держава як юридична особа може вести по суті безстрокові кредитні операції, оскільки час кредитної дієздатності держави практично необмежений.

Таким чином, необхідність державного кредиту зумовлена тим, що держава в своїй діяльності здебільшого виходить за межі фіскальних можливостей, забезпечуваних податками. Подолати бар’єр між наявними коштами і додатково необхідною потребою в них дає можливість державний кредит, за допомогою якого грошові кошти, запозичені на ринку позичкових капіталів, задіюються державою, розширюючи тим самим її фінансові ресурси.

Державний кредит є також джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів, що досягається через виплату процентів і виграшів за державними позиками.

Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції: розподільну, регулювальну і контрольну.

Внутрішній державний кредитвиступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.

145. Поясніть, у чому полягає необхідність і роль державного кредиту у формуванні фінансових ресурсів держави?

Державний кредит - складова фінансової системи держави.

Економічний зміст і юридична природа державного кредиту водночас передбачають надходження до державного бюджету, оскільки суми державних позик становлять його доходну частину, та разом з тим ці кошти не дають нових прибутків і повинні погашатися. Власне характерні ознаки добровільності, терміновості, платності і повороткості відмежовують кошти, акумульовані шляхом державного кредиту, від доходів держави.

Державний кредит представляє відносини вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства. У сферу держкредитних відносин підпадає тільки частина доходів і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Звичайно ними є тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій.

Формування додаткових фінансових ресурсів держави за рахунок вільних коштів - це одна сторона державних кредитних відносин. Другою стороною виступають фінансові зв'язки, обумовлені зворотністю і оплатністю коштів, додатково мобілізованих державою. Виплата доходів кредиторам забезпечується за рахунок бюджетних надходжень. При цьому інтереси платників податків не збігається з інтересами власників державних цінних паперів.

Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни в порівнянні з монетарними прийомами (наприклад, емісією грошей) балансування доходів і витрат уряду. Це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей у обігу.

Можливість існування державного кредиту випливає з особливостей формування і часу використання доходів одержуваних фізичними і юридичними особами. В населення постійно утворяться тимчасово вільні кошти, насамперед у зв'язку з нерівномірним одержанням доходів, виплатою гонорарів, премій, відпускних, одержання спадщини і т.д. Аналогічні тенденції мають місце й у русі коштів підприємств і організацій. Великі тимчасові коливання в одержанні виторгу від реалізації продукції і послуг можуть мати місце в зв'язку з тривалістю виробничого циклу чи сезонністю виробництва. Тимчасово вільні фінансові ресурси в юридичних осіб можуть утворюватися у видгляді нерівномірності здійснення великих капітальних вкладень у виробництво і соціальну сферу. Тимчасово вільними можуть бути резервні фонди підприємств.

З ростом ефективності суспільного виробництва збільшуються і можливості залучення коштів підприємств і організацій у сферу державного кредиту.

146. Функції державного кредиту. Яким чином державний кредит впливає на стан грошового обігу, рівень банківської процентної ставки, виробництво і зайнятість населення?

Як фінансова категорія державний кредит виконує дві функції фінансів — розподільну і контрольну.

За допомогою розподільної функції державного кредиту забезпечується формування коштів єдиного централізованого фонду держави — бюджету, а інколи (рідко) і державних цільових фондів. Як позичальник, держава акумулює додаткові кошти для фінансування своїх витрат. Окрім цього, розподільна функція державного кредиту дає можливість більш рівномірно розподілити у часі і між поколіннями податковий тягар. Цей ефект особливо посилюється у випадку фінансування за рахунок запозичених коштів витрат капітального характеру, що мають загальносуспільне призначення.

Контрольна функція державного кредиту органічно поєднується із контрольною функцією фінансів, однак має свої специфічні риси, породжені особливостями цієї категорії та її внутрішньою сутністю. Вона забезпечує контроль у процесі залучення державних позик і розміщення позикових коштів, дає можливість контролювати напрями та цільове використання позик, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків, проводити моніторинг і забезпечувати платоспроможність та ліквідність держави.

Окрім розподільної та контрольної функцій, державному кредиту притаманна регулююча функція. Держава, свідомо використовуючи державний кредит як інструмент регулювання економіки, може проводити певну фінансову політику. Розміри державного кредиту, його форми, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: на стан грошового обігу, рівень банківської процентної ставки, виробництво і зайнятість населення.

Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи облігації державної позики серед різних груп інвесторів. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможний попит. Тоді, якщо за рахунок кредиту профінансовані виробничі витрати, наприклад інвестиції, відбудеться абсолютне скорочення готівкової грошової маси в обігу. У випадку фінансування витрат на виплату заробітної плати, наприклад учителям, лікарям, кількість готівкової грошової маси в обігу залишиться незмінною, хоча можлива зміна структури платоспроможного попиту.

Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим самим сприяє зростанню ціни на кредит. Чим вищий попит на вільні кошти з боку держави, тим вищим буде, за інших рівних умов, рівень позичкового процента, тим дорожчим буде для підприємців банківський кредит. Дорожнеча позичкових коштів змушує бізнесменів скорочувати інвестиції у сферу виробництва, водночас вона стимулює нагромадження у вигляді придбання державних цінних паперів.

Як кредитор і гарант держава може позитивно впливати на виробництво і зайнятість. У промислово розвинутих країнах поширена система підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих галузях, де має місце спад, через гарантування державою погашення кредитів, наданих банками відповідно до державних програм. Підтримка малого бізнесу передбачає, що держава бере на себе погашення заборгованості банкам за кредитами, наданими малим підприємствам у випадку їх банкротства. У більшості промислово розвинутих країн функціонують державні або напівдержавні страхові компанії, які за низькими ставками страхують ризик неплатежу експортерам національних товарів. Цим заохочується освоєння нових ринків збуту національної продукції. Велике значення у стимулюванні розвитку виробництва і зайнятості мають кредити, що надаються державою за рахунок бюджетів або позабюджетних фондів. З їх допомогою забезпечується прискорений розвиток відповідних регіонів або необхідних напрямів економіки на тій чи іншій території.

147. За якими ознаками класифікують державні позики? Розкрийте їх зміст.

За правовим оформленням: 1державні позики, що надаються на підставі угод. Як правило, угодами оформляються кредити від урядів інших країн, а також кредити від міжнародних організацій; 2 державні позики, забезпечені випуском цінних паперів, за допомогою яких мобілізуються кошти на фінансовому ринку.

За місцем розміщення: 1. внутрішні (облігації, казначейські зобов'язання), що розміщуються в певній країні на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті.; 2зовнішні (облігації), які розміщуються на міжнародному фінансовому ринку переважно в іноземній валюті чи безоблігаційні позики, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн, міжнародних організацій та нерезидентів.

Залежно від статусу позичальника (емітента)1 державні, що випускаються центральними органами управління (в Україні Мін.фін.). Кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет; 2 місцеві, що випускаються місцевими органами управління, а кошти від них спрямовуються у місцеві бюджети.

Залежно від термінів погашення 1короткострокові (поточні, як правило, до 1 року), середньостро кові (від 1 до 5 років) і довгострокові позики (понад 5 років).

За видами дохідності 1 відсоткові, коли виплата доходу за державними позиками здійснюється у вигляді позикового відсотка.2.безвідсоткові (дисконтні), які характерні тим, що державні цінні папери реалізуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю; 3виграшні, які реалізуються без встановлення фіксованих відсотків, а виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів.

За характером обігу цінних паперів 1ринкові, які вільно купуються і продаються на ринку цінних паперів; 2 неринкові, які мають обмеження щодо купівлі і продажу, або не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.