Реальні інвестиції під-ва та управління ними

Сутність, мета та функції інвестиційного менеджменту

Інвестиційний менеджмент — це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва. Основна мета інвестиційного менеджменту — забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності.

функції інвестиційного менеджменту:

• дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон'юнктури інвестиційної діяльності;

• розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва;

• розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності;

• пошук і оцінювання інвестиційної корисності реальних проектів і вибір з них найефективніших;

• оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів і вибір з них найефективніших;

• формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності;

• поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів;

• організація моніторингу інвестиційних програм і проектів;

• підготовка рішень про своєчасну відмову від неефективних проектів (продаж окремих фінансових інструментів).

Формування інвестиційної стратегії підприємства

1. Вихідним пунктом формування інвестиційної стратегії є аналіз поточного стану підприємства, його сильних та слабких сторін, що визначають особливості інвестиційної діяльності, а також аналіз макроекономічного середовища та зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності.

2. Визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії під-ва залежить від низки умов.По-перше, необхідно врахувати загальну передбачуваність економічного розвитку країни в цілому та інвестиційного розвитку зокрема.

3. На основі результату сильних і слабких сторін під-ва та макроекономічного середовища здійснюється визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності.

4. Найбільш складним та відповідальним етапом формування інвестиційної стратегії під=ва є пошук ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей інцест діяльності.

5. Уточнення інцест стратегії за періодами її реалізації

6. Добір і оцінювання найбільш ефективних інвестиційних проектів, що відповідають розробленій інцест стратегії здійснюється на основі сформованої під-вом інцест політики щодо визначених напрямків інвестування.

Поняття та види інвестиц. ресурсів під-ва

Інвестиції – тимчасове відмовлення економічного суб'єкта від споживання наявних у його розпорядженні ресурсів (капіталу) і використання цих ресурсів для збільшення в майбутньому свого добробуту.

Стратегія формування інвестиц. капіталу підприємства, управляння ним

1. Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів.

2. Вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел.

3. Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів (повне самофінансування, акціонування, венчурне фінансування, кредитне фінансування, лізинг, бюджетне фінансування, змішане фінансування).

4. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів – забезпечення такого співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування інцест. ресурсів, за якого задовольняються вимоги фінансової стратегії під-ва.

Реальні інвестиції під-ва та управління ними

Реальні інвестиції (капіталовкладення) можуть здійснюватись в декількох основних формах:

Процес реального інвестування включає в себе ряд етапів і стадій (рис. 8.5).

Процес здійснення реального інвестування починається з пошуку і вибору інвестиційної ідеї з врахуванням цілей розвитку підприємства.

На підставі наведених можливостей підприємство може сформулювати ідею тільки укрупненого інвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реального інвестування. В тому випадку, якщо обрана ідея відповідає концепції розвитку, вона опрацьовується більш ретельно, що передбачає збір та аналіз додаткової інформації і розробку конкретного інвестиційного проекту.

В подальшому, залежно від конкретного виду реального інвестування, підприємство деталізує вимоги до капіталовкладення в інвестиційному проекті. Він має особливо важливе значення при залученні зовнішнього фінансування. Інвестиційний проект дозволяє, в першу чергу, підприємству, а потім й іншим інвесторам всебічно оцінити очікувану ефективність і доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

6. Управління портфелем фінансових інвестицій підприємства.

Рішення про доцільність інвестування коштів у фінансові активи підприємство має приймати на основі результатів аналізу співвідношення дохідності та ризику, в результаті якого визначається, чи достатня очікувана дохідність цінного паперу для компенсації пов'язаного з ним ризику. Але найчастіше інвестор працює не з одним, а з кількома інвестиційними цінними паперами, які в сукупності формують портфель. Властивості портфеля відрізняються від властивостей окремих цінних паперів, зокрема щодо визначення рівня ризику.

Дохідність портфеля є адитивною величиною і дорівнює сумі доходів, що їх генерують окремі цінні папери. Середня ставка дохідності портфеля (dp) визначається як середньозважена величина дохідності фінансових інструментів, що входять до його складу: На відміну від дохідності ризик портфеля не обов'язково вимірюється середньозваженою величиною сукупності ризиків окремих портфельних інвестицій, оскільки різні види цінних паперів по-різному реагують на зміну кон'юнктури ринку. Стандартні відхилення дохідності цінних паперів у багатьох випадках можуть взаємно погашатися, результатом чого стає зниження загального ризику портфеля за збереження його дохідності. Отже, ризик портфеля значною мірою залежатиме від кількості видів цінних паперів, які формують портфель, та від того, наскільки і в якому напрямку змінюється їх дохідність за зміни кон'юнктури ринку.

У процесі управління портфелем перед інвестором постійно постає завдання аналізу співвідношення ризику та дохідності портфеля. Нині найуживанішою є методика аналізу цієї залежності на основі моделі оцінки вартості капітальних активів (САРМ). Відповідно до основних положень моделі САРМ дохідність портфеля цінних паперів (dp) розглядається як функція трьох змінних: систематичного ризику портфеля (вс), очікуваної дохідності портфеля (dm) та ставки доходу за безризиковими цінними паперами (do). Залежність між очікуваною дохідністю та ризиком виражається формулою

За економічним змістом перевищення дохідності портфеля над без-ризиковою ставкою є премією, що її отримує його власник за ризик, який він узяв на себе, придбавши певні цінні папери у процесі формування портфеля.

На основі цієї моделі аналізують ефективність управління портфелями цінних паперів. Коефіцієнт ефективності розраховується як відношення різниці між дохідністю портфеля (реальною або очікуваною) та безризиковою ставкою до показника, який відображає ризик портфеля. У теорії управління обґрунтовано кілька коефіцієнтів ефективності, які можуть бути використані у процесі аналізу та прийняття управлінських рішень. У цілому коефіцієнти ефективності управління портфелями цінних паперів мають однакову структуру, але різняться за способами вимірювання ризиковості портфеля.