Переддоговірні спори. Порядок вирішення.

  Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

      Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

   Вирішення розбіжностей судом, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування не обов'язково може відбуватися не лише при вирішенні господарського спору щодо укладення договору. Між сторонами попереднього договору може бути встановлена домовленість про вирішення переддоговірного спору при укладенні договору, що передбачений умовами попереднього договору. Можливості встановлення домовленістю сторін умови про вирішення переддоговірного спору не обмежується ні характером відносин, що виникають на підставі договору, ні суб'єктивним складом сторін договору, ні стадіями укладення договору. Така домовленість про вирішення переддоговірного спору може бути досягнута на будь-якій стадії укладення договору.
У попередньому договорі може бути встановлена домовленість про порядок вирішення переддоговірного спору.

   Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Порушення названого 20-денного строку, дає право стороні яка надіслала проект договору, вимагати спонукання іншої сторони до укладення договору, якщо на названу сторону покладається обов'язок укласти договір. Двадцятиденний термін починає стікати з моменту надіслання проекту договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5 ст. 181 ГК). За думкою судді Верховного Суду України, заступника голови ВС України, Яреми А. Г. оскільки розбіжності, які виникають при укладенні договорів, необхідно в певний спосіб зафіксувати, доцільно було б і при укладенні договорів, на які не поширюється чинність Господарського кодексу, використовувати положення Господарського кодексу¹. Вжиття заходів щодо врегулювання розбіжностей у порядку ч. 2 ст. 181 ГК відбувається шляхом підписання отриманого від акцептанта протоколу розбіжностей з застереженням "з протоколом погодження розбіжностей" (який складається окремо) та надіслання стороні акцептанта, що склала протокол розбіжностей, одного примірника підписаного протоколу розбіжностей та двох примірників підписаного протоколу погодження розбіжностей. Якщо у 20 денний строк після отримання протоколу розбіжностей ці розбіжності не вдалося врегулювати, спір в цей же 20 денний строк передається на вирішення суду, а лише у двох одночасно випадках: 1) якщо укладення договору є обов'язковим для сторін в силу закону; 2) якщо є згода обох сторін на передання спору на вирішення суду. У інших випадках сплив зазначеного 20-денного строку дає можливість констатувати, що договір не укладено, а сторони мають у будь-який час продовжити погодження умов договору або почати укладати його на нових умовах, тобто почати укладати його спочатку.
  Відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК у разі не передання у 20 денний строк на вирішення суду переддоговірного спору, що виник при укладенні договору, якщо його укладення в силу закону є обов'язковим, пропозиції, викладені в протоколі розбіжностей вважаються прийнятими.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів, як спосіб збереження майна боржника

   Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів  та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Білет № 10