Господарське право як галузь права

Своєрідність господарських правовідносин, що складають предмет правового регулювання, та методів їх регулювання створюють господарське право як осо­бливу галузь права.

Господарське право (як галузь права) - це система правових норм, що ре­гулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або управління нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання.

У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як га­лузь права (що є дискусійним) сформувалися три основні позиції.

Перша з них негативна. її прихильники (С.М. Братусь, P.O. Халфіна, Г.К. Матвеев, Я.М. Шевченко, A.C. Довгерт та ін.) вважають господарське пра­во не самостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання. Од­нак господарські правовідносини не можна розкласти на цивільно-правові й адміністративно-правові, хоча історичне коріння господарського права лежить у сфері і публічного, і приватного права. Крім того, господарське право має зна­чний за обсягом власний нормативний матеріал, що не належить ні до цивільно­го, ні до адміністративного права. Одним з таких інститутів, що зумовили виді­лення господарського (торгового, комерційного) права в окрему галузь права, є інститут банкрутства.

Друга позиція щодо господарського права - позитивна (хоча й дещо катего­рична), вона полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю пра­ва, яка не має нічого спільного з іншими галузями (В.В. Лаптев, B.K. Мамутов, І.Г. Побірченко та ін.). Однак господарське право, хоча і є специфічним явищем, але пов'язане з іншими галузями права, наприклад:

• з цивільним, оскільки, за усталеною думкою, підпорядковується, напри­клад, загальним засадам зобов'язального права;

• з адміністративним, використовуючи, зокрема, такі методи правового регулювання, як метод владних приписів, та правові форми управління економікою: управління поточними справами (шляхом видачі дозволів, ліцензій, патентів тощо; контроль за дотриманням вимог господарського законодавства.

Згідно з третьою точкою зору, що найбільше відповідає життєвим реаліям (її прихильниками є Ю.К. Толстой, O.A. Пушкін, С.С. Алексєєв), господарське пра­во є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання - господарської ді­яльності. Проте слід мати на увазі, що господарське право, крім запозиченого з інших галузей, має досить об'ємний власний (оригінальний) нормативний мате­ріал (інститут внутрішньогосподарських, у тому числі корпоративних відносин, інститут банкрутства, інститут антимонопольного регулювання господарської ді­яльності, інститут державного замовлення тощо).

Становлення господарського права як окремої галузі права на теренах ко­мерційного (торгового) права, частково - муніципального права було зумовлено збільшенням ролі держави у сфері економіки в Німеччині кінця XIX - початку XX століття, а згодом - у Радянському Союзі. Саме зосередження в результаті націоналізації, що здійснювалася на теренах колишньої Російської імперії після Жовтневих подій 1917 р., в державній власності великого масиву майна (включа­ючи й майнові комплекси підприємств) посилило прагнення держави контролю­вати економіку країни в цілому з метою забезпечення реалізації насамперед сус­пільних і державних інтересів, їх солідаризації з індивідуальними та колективни­ми інтересами трудящих. Спочатку господарське право розглядали як сукупність нормативних актів, що регулюють сферу господарювання, а в середині 30-х років XX століття сформувалося кілька точок зору щодо предмета господарського пра­ва. Одні науковці вважали, що господарське право має своїм регулюванням охо­плювати в цілому народне господарство, інші - лише сферу соціалістичного ви­робництва. Саме перша концепція господарського права була покладена в основу Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання щодо всіх суб'єктів господарювання, хоча й передбачає окремі особливості управ­ління державним і комунальним секторами економіки та визначає специфічні риси суб'єктів господарювання, які функціонують на базі державного та кому­нального майна.

Господарське право як галузь правової науки

Господарське право як галузь права слід відрізняти від науки господарського права за предметом, методами та завданням.

Наука господарського права вивчає історію становлення та розвитку, сис­теми правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господар­ських відносин і напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовчої практики, використовуючи різноманітні на­укові методи: аналізу, синтезу, історичний, порівняльно-правовий, евристичний, синергетичний та ін.

Теоретичними основами (елементами) науки господарського права є:

• виявлення та аналіз нормативно-правових актів і правових норм господар­ського законодавства;

• визначення правових засобів функціонування господарського права (в тому числі дослідження механізму дії певних груп норм, виявлення з наукових позицій їх зв'язків і залежностей між ними, характеру мето­дів правового регулювання, а також виявлення прогалин, колізій, інших вад);

•   розробка способів удосконалення господарсько-правової практики. Завданнями науки господарського права є:

- забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;

- визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права) закономірностям і принципам правового регулювання;

- розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарсько­го права;

- створення єдиного понятійного апарату господарського права;

- пояснення правотворчих і правозастосовчих рішень і прогнозування на­слідків порушення закономірностей правового регулювання.

Для наукового забезпечення нормотворчого процесу в Україні створені на­укові заклади при Верховній Раді (Інститут законодавства) та Кабінеті Міністрів України (Інститут нормотворчої діяльності).