ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА.

Однією з умов функціонуванняринковихвідносин є правовезабезпеченнягосподарськоїдіяльності, яке включає,зокрема, створеннязаконодавчоїоснови, тобтосистеминормативнихактів (головним чином у формізаконів), щовизначаютьправовий статус суб'єктівгосподарювання та регламентуютьрізніаспектигосподарськоїдіяльності.

Становленнянаціональногогосподарськогозаконодавства в Україніпов'язане з труднощами, спричинениминасампередекономічними та соціально-політичними факторами.

По-перше, прийняттязаконодавчихактіввідбувається в умовахіснування старого загальносоюзногозаконодавства, яке склалося у періодпануваннядержавноївласності як основиекономічноїсистеми, директивного планування та принципу демократичного централізму в керівництвіекономікою. І хоч так званий пакет нормативнихактів з питаньрадикальноїекономічноїреформи (липень 1987 р.) вніспевнідемократичні засади у правоверегулюваннягосподарськихвідносин, протесуперечностііз старим законодавствомперіодуадміністративно-командноїекономіки так і не булиусунені. Ось чомуосновоположнізакони у галузіекономіки ("Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні") одразу ж післянабраннячинності вступили у суперечність з чиннимзаконодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленнямякогоневиправданозатягується).Суперечності нового законодавствазі старим не лишеперешкоджаютьтворенню правопорядку в господарськихвідносинах, а й інодібезпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктівпідприємництва.

По-друге, деякі з прийнятихнормативнихактів (закониУкраїни "Про цінніпапери і фондовубіржу", "Про товарнубіржу", "Про селянське (фермерське) господарство", Декрет КабінетуМіністрівУкраїни "Про довірчітовариства", укази Президента України "Про інвестиційніфонди та інвестиційнікомпанії" та "Про холдинговікомпанії, щостворюються в процесікорпоратизації та приватизації" тощо) на момент прийняттябулирозраховані на регулюваннянеіснуючихабомалорозвиненихсуспільнихвідносин. А оскільки будь-якийзакон покликанийрегулюватиконкретні, а не абстрактнівідносини, виниклитруднощі як з дієюприйнятих, так і з прийняттямновихнормативнихактів (як цебуло з антимонопольнимзаконодавством та законодавством про приватизацію). Крім того, відсутністьчіткої і однозначноїконцепціїпобудовиринковоїекономіки в Українііноді ставить законодавця у складне становище у ходірозробки та прийняттязаконопроектів, спричиняєневизначеність та очікування природного розвиткуподій.

По-третє,ще одна складністьзумовленаприпиненняміснування СРСР та проголошеннямдержавноїнезалежностійогоколишніхреспублік. Визнання верховенства законодавстванезалежних держав як одного з атрибутів державного суверенітету поставило перед законодавцемзавданнязаповнити в господарськомузаконодавстві вакуум, якийсклавсявнаслідок того, щозагальносоюзнегосподарськезаконодавствомістило ряд принципововажливих для правового регулюваннягосподарськоїдіяльностіактів, не продубльованихреспубліками (Положення про поставки, правила про договори підряду на капітальнебудівництвотощо).

Крім того, функціонуванняміждержавнихгосподарськихзв'язків (насамперед з державами "близькогозарубіжжя"), необхідністьїхньоговідновлення та зміцненнявимагаєвирішеннящеоднієїпроблеми - створенняправовоїбазиміждержавноїгосподарськоїдіяльності, узгодженої з уже прийнятими актами національногозаконодавства, яке в свою чергумає бути узгоджене з нормами міжнародного права. З огляду на це навряд чиможнапогодитися з тим, щоУкраїна не підписала Угоду про принципизближеннягосподарськогозаконодавства держав - учасницьСпівдружності, вчинену уБішкеку 9 жовтня 1992 р. державами - учасницями СНД. Ця угода передбачаєпроведенняроботищодозближеннязаконодавства, яке регулюєгосподарськудіяльність у таких, зокрема, напрямах: цивільнезаконодавство (в частині, щорегулюєгосподарськудіяльність); законодавство про підприємства та підприємницькудіяльність, про порядок розглядугосподарськихспорів, антимонопольнезаконодавство; транспортнезаконодавство; законодавство про зовнішньоекономічнівідносини, включаючизаконодавство про іноземніінвестиції та валютнерегулювання; законодавство, щорегулюємитні правила і тарифи. Підписаннямзазначеної угоди можнабуло б не лишеусунутинаявніколізії в законодавствіколишніхреспублік, а й уникнутиїхпояви в майбутньому.

Крімзазначенихоб'єктивнихфакторів, певнітруднощі в національномуправотвореннізумовлюються причинами суб'єктивного характеру. Одна з них - триваладискусія в науковомуюридичномусередовищістосовнодоцільностікодифікаціїгосподарськогозаконодавства, форми та назвикодифікованого акта. В умовахстановленнязаконодавства, щорегулюєринковівідносини, цядискусіянабуладещоіншогозабарвлення, а самеспіввідношенняцивільного, господарського та торгового законодавства. Висловлювані з цього приводу пропозиціїзводяться в основному до трьохпозицій: повногозапереченнянеобхідностікодифікаціїгосподарськогозаконодавства і прийняття нового Цивільного кодексу та Торгового кодексу як спеціальногорозділуцивільного права; проведеннясистемизаходівщодорозмежуванняпредметіврегулюванняЦивільного, Господарського і Торгового кодексів;прийняттяЦивільного та Господарського (Торгового) кодексів .

Зрозуміло, щотакерозмаїттяпоглядівпевноюміроюстримуєзаконодавчийпроцес, впливає на йогозміст.

На станігосподарськогозаконодавства негативно позначаєтьсявідсутністьчіткоїрегламентаціїпроцесурозробки, узгодження, експертизи та внесення на розглядвідповіднихорганівпроектівзаконів та підзаконнихнормативнихактів. Не можнавважатинормальним для законотворенняявищемвнесеннязмін до нормативнихактівневдовзіпісляїхприйняття, як цебуло, наприклад, із Законом України "Про підприємства в Україні". До цього Закону, який є одним з базовихнормативнихактівгосподарськогозаконодавства, з часу йогоприйняття, вжебільше сорока разіввносилисязміни. Вадамизаконотворчогопроцесуможнапояснити і той факт, що до Закону України "Про підприємництво" вносилисязміни і доповненнячотирма законами, прийнятими в один день - 16 грудня 1993 р., причому три з цихзаконівмалиоднаковуназву: "Про внесеннязмін і доповнень до ст. 4 Закону України "Про підприємництво". Всього ж до зазначеного Закону зміни і доповненнявносилисяблизько 50 разів.

У законотворчійдіяльностіслідтакожсуворододержуватися принципу правовоїекономії, якийозначаєприйняттяменшоїкількостінормативнихактів з одних і тих самих питань, використанняметодівінкорпорації та кодифікації як основнихвидівсистематизаціїправових норм.

Важливимнапрямомнормотворчоїдіяльностіукраїнськоїдержави у сферіправовогорегулюваннягосподарськихвідносин є виданнянормативнихактівміністерствами, іншими органами державноївиконавчоївлади, органами господарськогоуправління та контролю. В юридичнійлітературі та у практицінормотвореннязазначеніактиназиваютьсявідомчиминормативними актами.

Такапозиціязнайшлапідтримкузаконодавця. Пункт 2 Постанови Верховної Ради України "Про Концепціюсудово-правовоїреформи в Україні" від 28 квітня 1992 р. передбачаєпідготовкуокремихактів - Цивільного кодексу України та Господарського (Торгового) кодексу України.

Закон України "Про підприємства в Україні" булоприйнято 27 березня 1991 р.

Відомчінормативніакти, яківидаються на виконання і в межах закону, покликанізабезпечитичіткефункціонуваннявсіх ланок ринковогомеханізму. Вони є однією з форм державного регулюванняпідприємницької (господарської) діяльності, спрямовані на усунення прогалин у правовому регулювання тих абоіншихсуспільнихвідносин.

Принцип верховенства права та йогореалізація в механізмі правового регулюваннязумовлюютьпідвищенівимоги до змістувідомчихнормативнихактівгосподарськогозаконодавства, відповідностіїхіншимзаконодавчим актам та узгодженості з ранішеприйнятими актами. Як уже зазначалося, для впорядкуваннявиданняміністерствами, іншими органами державноївиконавчоївладинормативнихактівщодозабезпеченняохорони прав, свобод і законнихінтересівгромадян, підприємств, установ та організацій в Україні з 1 січня 1993 р. булозапровадженодержавнуреєстраціюМіністерствомюстиціївідомчихнормативнихактів.

Відповідно до Положення про державнуреєстрацію нормативно-правовихактівміністерств, іншихорганіввиконавчоївлади, органівгосподарськогоуправління та контролю, щозачіпають права, свободи й законніінтересигромадянабомаютьміжвідомчий характер, затвердженогопостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 28 грудня 1992 р. № 731, на державнуреєстраціюподаютьсяакти, щомістятьправовінорми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразовезастосування, незалежновід строку їхньоїдії (постійнічиобмеженіпевним часом) та характеру відомостей, які в них містяться, у тому числі з грифами "Для службовогокористування", "Не для друку", "Таємно" та іншими, а такожприйнятів порядку експерименту.

Практика державноїреєстраціїнормативнихактівдаєпідстави позитивно оцінити заходи щодонедопущення до застосуваннявідомчихнормативнихактів, які не відповідають чинному законодавству як з точки зорустворенняправовоїбазиринковоїекономіки, так і з огляду на правовиховне та профілактичнезначеннявідомчогогосподарськогозаконодавства.

Водночасзапровадженнядержавноїреєстраціївідомчихнормативнихактівдопомогловиявитиокреміпрогалиниувідомчомунормотворенні. Так, поза межами державноїреєстраціїопинилисяпевнінормативніактиНаціональноїкомісіїрегулюванняелектроенергетики, деякихіншихцентральнихорганіввиконавчоївлади. Далеко не завждиздійснюєтьсядержавнареєстраціянормативнихактів, щоїхвидаютьобласнідержавніадміністрації.

Ці та іншіупущення в українськомузаконотвореннімаєврахувати парламент України та іншісуб'єктинормотворчогопроцесу, якщо ми, як правова держава, хочемоматистабільне і добротнезаконодавство, яке б не лишевиконувало роль регулятора суспільнихвідносин, а йсприялонедопущеннюправопорушеньсуб'єктамигосподарювання.