Доповісти, що таке оборона її мета, вимоги до оборони та умови переходу до оборони

Оборона це вид загальновійськового бою, яка здійснюється з метою відбиття наступу сил противника, які переважають, завдання йому максимальних втрат, утримання важливих районів (об’єктів) місцевості та створення сприятливих умов для переходу в наступ.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно або вимушено, завчасно або під час бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або у безпосередньому зіткненні з ним.

У ряді випадків підрозділи будуть переходити до оборони й організовувати її під вогнем противника. В інших випадках, коли відсутнє безпосереднє зіткнення із противником, перехід до оборони буде здійснюватися завчасно. У зв'язку з цим перехід до оборони в першому випадку прийнято називати переходом в умовах безпосереднього зіткнення із противником, а в другому випадку – поза зіткненням із противником.

Значно важче переходити до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником. У такій обстановці солдат змушений буде в ході бою в складі відділення захоплювати вигідний рубіж і під вогнем противника в складних умовах проводити роботу з обладнання позиції в інженерному відношенні.

Оборона повинна бути стійкої й активної, здатною відбити удари противника з застосуванням усіх видів зброї.

Стійкість і активність оборони досягаються:

витримкою, стійкістю і завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, їх високим моральним духом;

добре організованою обороною і системою вогню;

швидким знищенням противника, що вклинився в оборону;

вмілим використанням вигідних умов місцевості, інженерним обладнанням і ретельним маскуванням вогневих позицій;

виконанням заходів щодо захисту від високоточної зброї та зброї масового ураження;

підготовкою особового складу до ведення бою на зараженій місцевості протягом тривалого часу, чіткою взаємодією, всебічним забезпеченням бою і умілим керуванням підрозділами.

Які вимоги до позиції відділення

На бойовій позиції відділення стрільці, кулеметники і гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах були під фланговим і перехресним вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися.

Залежно від обстановки і рішення командира вони можуть розміщуватися розосереджено (рівномірно), бойовими групами. Відстань між ними при рівномірному розміщенні особового складу може бути 14-16 метрів,між бойовими групами (“двійками”, “трійками”) – 20-30 метрів, а між собою в середині – до 5 метрів. Бойова позиція відділення, що розміщується в другій лінії (запасна), повинна мати добрий обстріл перед своїм фронтом, в проміжках між відділеннями, що знаходяться попереду, а також у тилу.

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.

Порядок вибору і обладнання вогневої позиції

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником солдат, одержавши задачу, насамперед, повинен відшукати на місцевості невелике природне укриття чи місце від розриву бомби (снаряда), швидко укритися від вогню противника і приготуватися до бою. Головне тут полягає в тім, щоб якнайшвидше вибрати таке місце, з якого зручно уражати противника, бачити його, а самому залишатися непоміченим. Якщо немає поблизу ніякого укриття, то необхідно швидко окопатися. Перш ніж приступити до окопування, з положення лежачи проводиться коротке вивчення місцевості. При цьому особлива увага звертається на такі місця, як невеликі складки, низини, канави, борозни на ріллі й інші укриття, що можуть використовуватися противником для скритого наближення до позиції.

Відривання одиночного окопу для стрільби лежачи під вогнем противника, проводиться в такий спосіб:

на обраному місці солдат кладе зброя правіше себе на відстані витягнутої руки стволом убік противника;

повернувши на лівий бік, виймає піхотну лопату з чохла;

узявши черешок лопати обома руками, ударами на себе підрізає дерен;

знявши дерен, кладе його осторонь, щоб після відривання окопу його можна було використовувати для маскування бруствера;

земля викидається спочатку вперед, а в подальшому в сторони, щоб захистити себе від ураження кулями чи осколками снарядів.

Під час роботи голову треба тримати, можливо, ближче до землі, але так, щоб можна було вести безупинне спостереження за противником.

Викопавши передню частину окопу на глибину 20 см, солдат відсувається трохи назад і продовжує і продовжує рити його далі. Окоп по ширині повинний бути 60 см, а по довжині – 170см. По закінченні роботи бруствер маскується під колір навколишньої місцевості. Особлива увага при цьому звертається на висоту бруствера, для кожного ґрунту вона буде різною.

Якщо противник не виявляє активності, то робота по удосконалюванню окопу продовжується, поглиблюючи і пристосовуючи його для стрільби з коліна на глибину 60 см, а потім для стрільби стоячи на глибину до 110 см.

Доповісти порядок дій солдата – до початку вогневої підготовки, з початком вогневої підготовки та з переходом противника в атаку

До початку вогневої підготовки і загального наступу противника окремі його групи будуть намагатися вести розвідку, проробляти проходи в мінно-вибухових загородженнях чи проникати в глибину оборони. Ці групи знищуються призначеними черговими вогневими засобами, особовий склад яких знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню з запасних чи тимчасових вогневих позицій. Інші солдати в цей час знаходяться в готовності до відбиття наступу противника й одночасно удосконалюють інженерне обладнання вогневих позицій (місць) для стрільби, а також проводять технічне обслуговування бойової техніки.

З початком вогневої підготовки противника солдат, якщо він не спостерігач, по команді (сигналу) командира укривається в щілині чи бліндажі в готовності швидко зайняти свою вогневу позицію (місце для стрільби).

Будучи спостерігачем, солдат, знаходиться на своїй позиції і спостерігає за діями противника. Про результати спостереження доповідає командиру.

З переходом противника в атаку по сигналу спостерігача чи команді командира солдат займає вогневу позицію (місце для стрільби) і готується до бою. Вогонь по піхоті, що атакує, він відкриває по команді командира, коли піхота виходить на дальність дійсного вогню. До цього вогонь по противнику ведуть артилерія, танки, бойові машини піхоти, ПТУР і інші засоби.