Теорія інноваційних процесів Й. Шумпетера.

Американський економіст австрійського походження Йозеф Шумпетер (1883 - 1950) досліджував проблеми кон'юнктури, історію економічних вчень та економічної системи. Йому належить концепція економічної динаміки і циклів, центральне місце в якій відводиться підприємницькій функції.

Економічна динаміка грунтується на поширенні різних нововведень, які ініціюються діючими економічними агентами.

Шумпетер визначає економічного агента як підприємця, постійно "вкидає" в економіку нове і тим самим змінює саме положення рівноваги. Саме підприємці викликають зростання і метаморфози економіки, ризикуючи і винаходячи нові комбінації використання факторів виробництва. Саме вони сприяють випуску нових товарів, більш ефективно використовують уже відомі матеріали, впроваджують нові техніку й технології, освоюють нові ринки збуту, переходять до більш раціональних форм організації виробництва та управління.Найважливішу роль в економічному процесі Шумпетер відводив змінам та інноваціям, що призводять до заміни старого новим у процесі вільної творчості.

Познайомившись з теорією Н. Д. Кондратьєва, І. Шумпетер високо оцінив концепцію великих циклів кон'юнктури і ввів поняття "Кондратьєвські цикли". Поєднавши свої розробки про роль підприємця в процесі економічного розвитку і теорію довгострокових коливань економічної динаміки Кондратьєва, Шумпетер створив теорію інноваційних циклів, в якій довгохвильові коливання визначив як одну з форм прояву економічної динаміки, що породжується інноваційним процесом.

За Шумпетером, спонукальним мотивом до пошуку і впровадження нових комбінацій є прибуток, який стає винагородою за нововведення.Визначальну роль тут відіграє не конкуренція цін або якості, а конкуренція нових продуктів, технологій, джерел постачання, організаційних форм. Спочатку конкуренцією нововведень, що сприяє зростанню продукції і прибутків, користується невелике число підприємців, ті, хто раніше за інших їх використовує. Коли нововведення поширюються, то виробничі витрати вирівнюються і прибуток зникає.

На думку Шумпетера, центральним суб'єктом у процесі змін всередині системи є підприємець, який впроваджує нововведення в періоди спокою та рівноваги. Такі нововведення приводять до порушення безперервності, вимагають відмови від старого (продукти, форми організації та інші) на користь незвичного нового і пов'язані з ризиком.Старе витісняється - починається процес "творчого руйнування".

Однак концепція "творчого руйнування" Шумпетера поступово втрачає колишню могутність теоретичне, оскільки з її допомогою важко пояснити нові економічні явища, породжені сучасної динамікою глобалізації, коли спад ділової активності може супроводжуватися міцніючим домінуванням конкретної країни і впровадженням передових технологій і розробок у серійне виробництво при скороченні зайнятості у високотехнологічних галузях. Швидкість економічних змін в даний час настільки великий, а інерція економічного знання настільки сильна, що економічна наука в ряді випадків просто не встигає за поточними змінами.

Спадок Й. Шумпетера продовжує активно вивчатися науковцями, які представляють різні течії в економічній науці, причому кожен бере те, що становить найбільшу цінність і найменшу загрозу.

4. Технологічні уклади розвитку.

Завдання:на основі матеріалускладіть таблицю.

Технологічні уклади розвитку.

Теорія довгих хвиль залишалася незатребуваною більше тридцяти років, економісти стали активно цікавитися нею в кінці 1970-х - початку 1990-х рр. Цей період характеризувався спробами знайти базову причину існування довгих хвиль. Аналізом цих проблем займалися видатні зарубіжні та вітчизняні економісти, які висловили і обгрунтували положення про те, що саме великі технологічні зрушення викликають довгі (Кондратьєвські) хвилі світової кон'юнктури.

Істотним внеском у розвиток інноваційної теорії в будь-якій сфері діяльності можна вважати розробку концепції технологічних укладів (С. Ю. Глазьєв), що визначають рівень конкурентоспроможності продукції та реалізують цілий комплекс базисних інновацій.

Технологічний уклад - це деяка сукупність виробництв і технологій, що знаходяться приблизно на одному і тому ж рівні розвитку і утворюють таку економічну систему, яка здатна здійснювати процеси підвищення виробниц-ства і власного розширення переважно за рахунок внутрішніх ресурсів.

Технологічні уклади характеризуються ядром, ключовим фактором та організаційно-економічним механізмом регулювання (табл. 1.2).