Тема 3. Рахунки бухгалтерського обліку та подвійний запис

План

1. Призначення і будова рахунків

2. Класифікація рахунків

3. План рахунків бухгалтерського обліку

4. Подвійний запис, кореспонденція рахунків

5. Узагальнення даних поточного обліку

Питання 1. Призначення і будова рахунків

Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб поточного обліку, контролю та групування за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Для обліку залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.

Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на рахунку називають кінцевим сальдо, або залишком на кінець періоду.

Питання 2. Класифікація рахунків

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці.

Усі рахунки класифікують:

І. За об’єктами відображення

— активні рахунки – призначені для обліку активів підприємства – початковий залишок (сальдо) і всі збіль­шення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення — за кредитом;

— пасивні рахунки – відображують облік джерел формування активів –початковий залишок (саль­до) і всі збільшення показуються за кредитом рахунка, а всі змен­шення — за дебетом;

— активно-пасивні рахунки (поєднують риси і активних і пасивних);

ІІ. За рівнем узагальнення даних про господарську діяльність

— синтетичні рахунки (групують ресурси підприємства, джерела їхнього утворення в узагальненому грошовому вимірюванні за економічно-однаковими ознаками);

— аналітичні рахунки (відкривають з метою розширення систематичного обліку для деталізації складу засобів підприємства та джерел фінансування);

— субрахунки (частково деталізують синтетичні рахунки й частково узагальнюють аналітичні);

ІІІ. За економічним змістом. Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку. За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючу:

— рахунки господарських засобів: а) рахунки необоротних активів; б) рахунки запасів; в) рахунки коштів, розрахунків та інших активів;

— рахунки джерел формування засобів: а) рахунки власного капіталу; б) рахунки довгострокових зобов’язань; в) рахунки поточних зобов’язань;

— рахунки господарських процесів: а) рахунки витрат діяльності; б) рахунки витрат за елементами; в) рахунки доходів і результатів діяльності;

— рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки);

ІV. За призначенням та структурою. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.

— основні рахунки (об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства): а) інвентарні рахунки; б) рахунки капіталу; в) рахунки розрахунків;

— регулюючі рахунки (для уточнення оцінки господарських засобів і визначення реального розміру джерел утворення засобів): а) контрарні рахунки (для зменшення оцінки); б) доповнюючі (збільшують оцінку); в) контрарно-доповнюючі;

— операційні рахунки (для відображення в обліку окремих господарських операцій і процесів): а) розподільчі; б) калькуляційні; в) порівняльні; г) транзитні;

— фінансово-результативні рахунки (для відображення фінансових результатів діяльності підприємства за певний період);

— позабалансові рахунки (для обліку об’єктів, які не є власністю підприємства, але перебувають у його користуванні).

Питання 3. План рахунків бухгалтерського обліку

Оскільки бухгалтерський рахунок є основною одиницею зберігання інформації в бухгалтерському обліку, то для групування цієї інформації використовується система рахунків бухгалтерського обліку. Ця система є єдиною для всіх підприємств і організацій, крім банків та бюджетних організацій, і називається «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій».

План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

В Плані рахунки зведені в 10 класів:

Клас 1. Необоротні активи

Клас 2. Запаси

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань

Клас 5. Довгострокові зобов’язання

Клас 6. Поточні зобов’язання

Клас 7. Доходи і результати діяльності

Клас 8. Витрати за елементами

Клас 9. Витрати діяльності

Клас 0. Позабалансові рахунки

Рахунки класів 1, 2, 3, 8, 9 – активні, а класів 4, 5, 6 та 7 – пасивні.

Кожен клас рахунків поділяється на синтетичні рахунки (рахунки першого порядку), а вони, в свою чергу, — на субрахунки (рахунки другого порядку).

Кожен рахунок має назву і код.

Синтетичні рахунки мають двозначний код: перша цифра показує номер класу рахунків, друга порядковий номер у класі, починаючи з 0 до 9.

Субрахунки мають тризначний код, в якому перші дві цифри збігаються з цифрами відповідного синтетичного рахунка, а третя показує порядковий номер субрахунку, починаючи з 1 до 9.

Кожне підприємство також може відкривати необхідну кількість аналітичних рахунків, зберігаючи при цьому перші три циф­ри кодів згідно з Планом рахунків.

Питання 4. Подвійний запис, кореспонденція рахунків

Запис кожної господарської операції у дебеті і кредиті відповідних рахунків в однакових сумах називається подвійним записом. За допомогою подвійного запису в обліку забезпечується відображення цих господарських операцій в їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності.

Взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, що вста­новлюється подвійним записом кожної господарської операції, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки, за дебетом і кредитом яких реєструється ця операція, — кореспондуючими рахунками.

Запис, який розкриває назву рахунків, що дебетуються і кредитуються, суму господарської операції називають бухгалтерською проводкою. Вони можуть бути простими і складними. В простій сума господарської операції фіксується в дебеті одного рахунка і кредиті теж одного рахунка. В складній проводці сума господарської операції фіксується

— в дебеті одного рахунка і частками в кредитах двох або більше рахунків;

— в кредиті одного рахунка і частками в дебетах двох або більше рахунків.

Заборонено складати проводки в яких одночасно дебетується і кредитується багато рахунків.

Питання 5. Узагальнення даних поточного обліку

Інформацію поточного синтетичного і аналітичного обліку періодично узагальнюють по підприємству в цілому. Роблять це за допомогою оборотних відомостей.

Узагальнення даних обліку починається з підрахунку оборотів та залишків з дебетом і кредитом з наступним обчисленням кінцевих сальдо синтетичних та аналітичних рахунків. Оборотні відомості є способом періодичного узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку, засобом перевірки записів в обліку, а також засобом перевірки правильності складання балансу.

Розрізняють два види оборотних відомостей:

— за синтетичними рахунками;

— за аналітичними рахунками.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками характеризує кожен рахунок і показує саль­до на початок періоду, обороти за дебетом і кредитом за місяць і саль­до на кінець звітного періоду.

Характерною особливістю оборотної відомості є те, що вона містить три пари однакових підсумків:

— початкових сальдо;

— оборотів;

— кінцевих сальдо.

Тотожність підсумків початкових сальдо випливає з балансового методу. Збіг підсумків дебетових оборотів з підсумком кредитових оборотів рахунків випливають із застосування методу подвійного запису в бухгалтерському обліку. Рівність підсумків кінцевих сальдо за дебетом і кредитом рахунків випливає з двох попередніх рівностей.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками характеризують величину і рух конкретних видів господарських засобів, джерел, операцій, процесів – розрахунки з конкретними дебіторами, кредиторами, підзвітними особами, робітниками та службовцями підприємства, матеріальні цінності. Окрім грошового вимірника в них можуть застосовуватись натуральні й трудові.