Джерела цивільного права України

Основні засади цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин визначаються Конституцією України. Зокрема, вперше в Основному законі нашої держави закріплено право приватної власності. Це означає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї творчої та інтелектуальної діяльності (ст. 41).

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та зазначеного Кодексу. Зокрема, на регулювання та розвиток цивільно-правових відносин спрямовані Закон «Про власність» від 07.02.91, Закон «Про підприємства в Україні» від 27.03.91, Закон «Про підприємництво» від 07.02.91, Закон «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 та ін.

Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-правові норми, є укази Президента України (наприклад, Указ «Про тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18.09.92), постанови та розпорядження Уряду України (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» від 18.11.94 № 784), а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами і відомствами України.

Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, в якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається із загальної та особливої частин.

Загальна частина включає основні положення; статті, що стосуються суб’єктів та об’єктів цивільних прав; правочинів; представництва й довіреності; строків і термінів позовної давності.

Особлива частина охоплює такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи (загальні положення; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи та її соціальне буття); право власності та інші речові права (поняття та види права власності, підстави його набуття та припинення, право спільної власності, право власності на землю та помешкання, захист права власності, речові права на чуже майно); право інтелектуальної власності; зобов’язальне право (загальні положення, окремі договори та зобов’язання); спадкове право.

Цивільний кодекс складається з 6 книг, що охоплюють 107 глав.

Кожна книга складається з розділів. Основною структурною одиницею розділів є глави, хоча в деяких випадках вони групуються ще й у підрозділи. У ЦК України нараховується 90 глав, що мають наскрізну нумерацію. Окремі глави розбиваються на параграфи, а останні іноді і на підпараграфи. Ця юридична техніка застосовується здебільшого до глав, що містять велику кількість правового матеріалу і присвячені досить самостійним питанням (див., наприклад, главу 8 ЦК України). Власну порядкову нумерацію мають статті, їх у ЦК України 1308.

Розглянемо структуру ЦК України на рівні книг. Виклад змісту ЦК України починається книгою першою «Загальні положення»,де поміщені норми, що відносяться до загальних питань (суб'єкти, об'єкти прав і ін.) усіх або більшості цивільно-правових відносин. Місце цієї книги в структурі ЦК України пояснюється традиційною для України пандектною системою кодификації цивільного законодавства.

Книга друга «Особисті немайнові права фізичної особи»присвячена регулюванню особистих немайнових відносин у чистому виді, тобто поза зв'язком з майновими.

Інститут особистих немайнових прав розміщений відразу ж після «Загальних положень» перед книгою «Право власності й інших речових прав». Аргументи на користь саме такого рішення полягали в наступному. Особисті немайнові права мають абсолютний характер, тому цей інститут варто розміщати серед інших інститутів абсолютних прав – речового права і права інтелектуальної власності. Соціальна значимість особистих немайнових прав більш висока, ніж прав, що існують у матеріальній сфері суспільства.

Книга третя має назву «Право власності й інші речові права».У ній зосереджені норми, що регулюють абсолютні відносини власності і користування чужим майном. Місце, що займає ця книга в загальній структурі ЦК України, не жадає додаткових пояснень. Для України традиційно спочатку визначати статику майнових відносин, а вже потім – їх динаміку, тобто зобов'язальне право

Окремого пояснення вимагає книга четверта ЦК України «Право інтелектуальної власності».Регламентація абсолютних прав на об'єкти інтелектуальної власності поміщена поруч з регламентацією прав на речі перед зобов'язальним правом, що вже регламентує оборот речей і майнових виключних прав інтелектуальної власності.

Місце розташування книг п'ятої «Зобов'язальне право»і шостої «Спадкоємне право»особливих пояснень не вимагає, приймаючи до уваги теорію пандектного права, або пандектистику як теорію абстрактного приватного права.