Маркування небезпечних вантажів.

Тема : промислові аварії та катастрофи.

Промислові аварії, катастрофи та їх наслідки.

Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС із викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка відбулася в 1986 році на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довго проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію - надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі, небезпечних ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Згідно з оцінками спеціалістів різних країн, сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків атомних бомб, таких, які були скинуті над Херосимою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, грунти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусії, Росії, де зараз проживає 5 мільйонів чоловік.

Стан здоров'я населення в умовах довгострокової дії малих доз іонізуючого випромінювання погіршується.

Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування та воді. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивного випромінювання належить до числа найбільш актуальних.

Найбільші дози опромінення зареєстровані серед пожежників та персоналу АЕС, які працювали під час аварії в першу добу.

Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні постраждало майже 3,23 млн. чоловік, із них 2,35 млн. мешкають протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч брали участь в ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані в 1986 році або відселені в більш пізній час.

В Україні пріоритетної медичної уваги потребують більше 1,1 млн. дитячого населення. У структурі захворюваності переважають хвороби ендокринної системи, порушення імунітету, захворювання органів травлення, дихальної та нервової систем.

Дуже складною проблемою є оцінка стану здоров'я дорослих. Уже сьогодні серед постраждалих, насамперед ліквідаторів та евакуйованих, зареєстрований ріст раку щитовидної залози. У цілому серед ліквідаторів ріст загальносоматичних захворювань (непухлинних, хронічних форм) перевищує рівень, характерний для дорослого населення України. З кожним роком продовжує зростати показник смертності ліквідаторів. Абсолютна кількість померлих у 1997 році ліквідаторів - 2382.

Серед осіб, які проживають на територіях радіоекологічного контролю, частіше, ніж в цілому по Україні, реєструються виявлені вперше в житті хвороби крові та кровотворних органів - у 2,4 раза, вегетосудинна дистонія - в 1,6 раза; на 31,8 % вища захворюваність органів системи кровообігу, на 30,3 % - ендокринної системи, на 25,2 % - органів травлення, на 7,8 % - кістково- м'язової системи.

Причини виникнення виявлених змін у стані здоров'я, за висновками фахівців, можуть бути пов'язані як з дією несприятливої радіаційної ситуації, так і з погіршенням умов життя, харчування, тривалою емоційно- психологічною напругою.

Рівні виробничих аварій в залежності від їх маштабів.

Втрати міцності, деформації, првали і руйнування будівель та споруд.

Пошкодження енерго-систем інженерних і технологічних мереж.

Тема: Транспортні аварії.

Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.

Вимоги до транспортування небезпечних речовин.

Маркування небезпечних вантажів.

Оскільки транспортом перевозиться 15% потенційно небезпечних вантажів загроза життю і здоров'ю людей збільшується. На сьогоднішній час скоротилося онов-лення основних фондів всіх видів транспорту, ступінь зношення пасажирських вагонів складає 60%, підлягає заміні більше 20% залізничних колій, 16% залізничних колій знаходиться в аварійному станіЩо стосується залізничного транспорту, то основ-ними причинами аварій та катастроф є: пошкодження колій; рухомого складу; засо-бів сигналізації і блокування; через елементарні помилки диспетчерів, неуважність та недбалість машиністів.
Надзвичайні ситуації найчастіше виникають при сході потягу з колій, зіткнен-нях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у ваго-нах. Не виключені розмиви залізничних колій, обвали, осипання, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів виникають вибухи, пожежі.
Аварійні ситуації при перевезеннях залізницею радіоактивних речовин, СДОР є найбільш небезпечними. Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей і радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а при потраплянні СДОР у зовнішнє середовище - до гострих отруєнь пасажирів і хімічного зараження повітря, ґрунтів та об'єктів залізничного господарства. Складна обстановка може скластися в результаті аварії в межах залізничної станції.
Імовірний ризик для життя людини при користуванні морськими транспор-тними засобами значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах транспорту, але нижчий, ніж на автомобільних. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких 2000 гине.
Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном, перекидання, пожежі, витік небезпечних речовин, порушення правил експлуа-тації та безпеки, помилкові дії команди та ін. Складне становище може виникнути при швидкому розгортанні аварійної ситуації, особливо у відкритому морі. Раптове пере-кидання корабля чи його надмірний крін призводить до того, що пасажири втрачають шанси на врятування і потрапляють у надзвичайно складну ситуацію.
Перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом (літаками і гелікоптерами) набуло величезних масштабів у всіх розвинутих країнах, у тому числі в Україні. Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів. Світова статистика свідчить, що майже половина аварій і катастроф відбувається на зльотному полі і половина у повітрі на різних висотах.
Падіння літака може бути причиною жертв на його борту та на землі, а при падінні може призвести до руйнування виробничих і житлових споруд і порушення виробничих процесів. Особливо небезпечне падіння їх на АЕС та об'єкти хімічної промисловості, бо при цьому можливий викид у зовнішнє середовище радіоактивних та хімічних речовин або СДОР.

Аварії на транспорті

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це обумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.
Дорожньо-транспортною називається аварійність, з участю хоча би одного, який був би у дорожньому русі механічного транспортного засобу, потягнувши за собою смерть або поранення людей, пошкодження транспортних засобів.
Для ДТП характерні три обставини:
1)в пригоді приймає участь хоч би один транспортний засіб. Любі трагічні події на дорозі без участі транспортних засобів до ДТП не відносяться;
2)транспортний засіб, який бере участь в пригоді, обов’язково повинен находитися в русі. Наприклад, якщо відбулося запалення автомобіля під час проведення ремонтних робіт на стоянці, ця подія до ДТП не відноситься;
3)в результаті пригоди відбулася смерть або поранення людей або нанесення матеріальної шкоди.
Причини ДТП з боку водія поділяються на безпосередні, при яких виникають умови, які погіршують обробку інформації (наприклад, втома, алкогольне сп’яніння) і професійні, пов’язані з діяльністю водія. Причини ДТП пов’язані з умовами і станом водія, поділяються на фізіологічні, залежні від особистих якостей і від досвіду.
Класифікація причин ДТП, безпосередньо пов’язаних діяльністю водія:спроба самовбивства або спеціального зіткнення; несвідомий стан або сон; помилка впізнання; помилка при прийняті рішення; помилкова поведінка, помилка в зв’язку з відволіканням від керма сторонньої особи.
Причині ДТП з боку пішоходів: перехід проїжджої частини у місці, не призна-ченому для цього або на заборонений сигнал світлофора; перехід вулиць безпосеред-ньо біля транспорту, що стоїть або наближається:, перехід вулиці в місцях, де вона погано продивляється в обидва боки; раптовий вихід пішохода на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть; розваги на проїзній частині або поблизу неї; неуважність під час переходу вулиць; пустощі дітей на дорозі.
Розрізняють десять видів ДТП

1. Зіткнення
2. Перекидання.
3. Наїзд на транспортний засіб, що стоїть.
4. Наїзд на перешкоду.
5. Наїзд на пішохода.
6. Наїзд на велосипедиста.
7. Наїзд на гужовий транспорт.
8. Наїзд на тварин.
9. Падіння пасажира.
10. Падіння вантажу.

Висновок – щоб уникнути власної загибелі чи оточуючих, не завдати шкоди здоров’ю чи матеріальної шкоди будь-кому, слід знати відповідне законодавство і дотримуватися його вимог, а також “Правил дорожнього руху ” усім його учасникам.

Закон України “Про дорожній рух ” визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середо-вища. Зокрема, посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов’язані:
· забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснюва-ти контроль за станом їх здоров’я і дотриманням режиму праці та відпочинку;
· забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологіч-них вимог їх експлуатації;
· не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керу-вання транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або у хворобливому стані, або під впливом ліків, що знижують їх реакцію і увагу;

§ не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правилам дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного технічного огляду.
Для забезпечення безпеки руху пішохід зобов’язаний:

§ рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності – по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;

§ перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;

§ керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;

§ не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці й залізничному переїзді;

§ не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

· стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
· не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
Пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним,зобов’язаний:
· здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності – з тротуару чи узбіччя;
· здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;
· не відволікати увагу водія від керування транспортним засобом;
· під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі. Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можли-ві аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше поми-лок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя.
Наприклад, пасажири автомобіля повинні знати, як вести себе під час немину-чого зіткнення. Особливо це стосується того, хто сидить поряд з водієм. Статистика стверджує, що це місце найнебезпечніше. Найбільш безпечним за статистикою вража-ється місце за спиною водія. Пасажиру поряд з водієм під час удару слід підняти ноги і уперти їх в передню панель, голову схилити на груди, а руками закрити лице, щоб во-но не постраждало від можливих осколків переднього скла. Інші пасажири повинні уперти ноги в підлогу чи нижню частину передніх сидінь, по можливості викинути.

Тема: СОЦИОЛОГІЯ.