Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Що таке договір на надання послуг?
Крім зобов'язань про виконання робіт (побутовий підряд, будівельний підряд тощо), цивільне законодавство регулює спеціальні зобов'язання, що мають загальну назву, — зобов'язання про надання послуг. Вони розрізняються між собою тим, що в зобов'язаннях із виконання робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалася досягненням певного матеріального результату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність кон трагента спрямованана вчинення фактичних і юридичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками. Послуги — це певна діяльність, що не пов'язується зі створенням речі (її відновлення, ремонт), однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільного права. Є різні послуги, які надають один одному учасники цивільного обігу. За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діі або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Виконавець повинен надати послугу особисто, однак має право покласти виконання договору про надання послуг і на третю особу, залишаючись відповідальним перед замовником за порушення договору в повному обсязі. За договором про сплатне надання послуг, замовник повинен оплатити надану йому послугу в строк та в порядку, що визначені договором. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник повинен виплатити виконавцеві розумну винагороду. За неможливості виконання договору з вини замовника винагорода підлягає виплаті у повному обсязі. При безоплатному наданні послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично понесені ним витрати. Строк договору про надання послуг визначається погодженням сторін, якщо інше не передбачено закономабоіншими нормативними актами. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про сплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем уповному обсязі лишеза наявності вини виконавця. Виконавець, який порушив договір про сплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання стало неможливим внаслідок дії непереборної сили. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачено іншого розміру відповідальності виконавця. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбачених Цивільним кодексом України, законом або угодою сторін. Ці загальні правила можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, у тому числі договорівперевезення, транспортної експедиції, зберігання, страхування, доручення, комісії. Як здійснюється правове регулювання перевезень? Особливість транспорту, як одної з головних галузей суспільного виробництва, полягає в тому, що в процесі діяльності транспорту (залізничного, автомобільного, повітряного, річкового, морського) нова вартість не утворюється, оскільки надання транспортних послуг полягає у переміщенні вантажів, пасажирів, багажу, пошти. Головна особливість договорів про надання послуг перевезення, на відміну від договорів про виконання робіт, полягає в тому, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги. Корисний ефект такої діяльності не настає у вигляді певного досягнутого матеріального результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає в самому процесі надання послуги. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів і договорів на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних і переробних можливостей транспорту. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності. Транспортні договори поділяють на основні та допоміжні. Основні транспортні договори опосередковують головну сферу взаємовідносин транспортних організацій і клієнтів (договори перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і прибирання вагонів тощо). Перевезення пасажирів, вантажів та пошти залежно від видів транспорту, яким воно здійснюється, поділяють на: а) залізничні; б) річкові; в) морські; г) повітряні; д) автомобільні. При цьому перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад Придніпровської залізниці) вважаються перевезеннямимісцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезенням упрямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту — перевезеннями у прямому змішаному сполученні, На морському транспорті перевезення бувають: а) каботажні — між портами України; б) міжнародні — між іноземними портами. У Цивільному кодексі України окремо дається визначення таких договорів: перевезення вантажу; перевезення пасажира та багажу; договору чартеру (фрахтування); договору транспортного експедитування. Детальніше умови перевезення регулюються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що ' прийняті у встановленому порядку. Основними нормативними актами є такі транспортні кодекси і статути: • Повітряний кодекс України (4 травня 1993 р.); • Кодекс торговельного мореплавства України (9 грудня 1994 р.); • Статут автомобільного транспорту (27 червня 1969 р.); • Статут залізниць України (6 квітня1998 р.); • Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (15 жовтня 1955 р., діє дотепер). Крім того, прийнято Закони України "Про транспорт" (10 листопада 1994 р.), "Про залізничний транспорт" (4 червня 1996 р.), "Про трубопровідний транспорт" (15 травня 1996 р.), "Про перевезення небезпечних вантажів" (6 квітня 2000 р.). Кабінет Міністрів України затвердив Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту (18 лютого 1997 р.) і Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом (13 квітня 1997 р.), а Міністерство транспорту України — Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом (14 жовтня 1997 р.). |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 630. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |