Поняття, склад та особливості правового режиму земель іншого природоохоронного призначення

Ч. 1 ст. 46 ЗКУ визначає землі «іншого природоохоронного призначення» дуже нечітко:

«До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.»

На наш погляд, до таких земель можна віднести охоронні зони, що встановлюються навколо об´єктів природно-заповідного фонду (п.«а» ч. 1 ст. 112 ЗКУ, ст. ст.. 39-40 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»). Втім, віднесення або невіднесення земельних ділянок до «земель іншого природоохоронного призначення» саме по собі жодних правових наслідків не тягне.

Ст. 55 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачає можливість резервування цінних природних територій для наступного заповідання із встановленням їх спеціального режиму. Ці території не можна віднести до земель природно-заповідного фонду, проте вони мають специфічний природоохоронний режим, що дозволяє віднести території, що резервуються, до земель іншого природоохоронного призначення. Так, наприклад, ст. 2 Указу Президента України «Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання» від 24.04.1998 № 374/98 передбачено, що

«2. На територіях, що резервуються, не допускається без погодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України житлове, господарське, дачне будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання та заліснення цілинних і перелогових земель та інша діяльність, яка може призвести до знищення або руйнування цінних природних комплексів та об´єктів.»

Н. Р. Малишева відносить до земель природоохоронного призначення також водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та смуги відведення (див. тему «Землі водного фонду»).

В перспективі велике значення для виконання природоохоронних завдань матиме створювана в Україні екологічна мережа (екомережа).

Відповідно, включені до її складу землі, що не належать до земель природно-заповідного фонду, можна розглядати як землі іншого природо-охоронного призначення.

Правовою основою для формування екологічної мережі в Україні є ЗУ «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21.09.2000 та ЗУ «Про екологічну мережу» від 24.06.2004.

Відповідно до ст. З ЗУ «Про екологічну мережу», «екомережа - єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України підлягають особливій охороні;»

Згідно зі ст. 5 Закону, складовими екомережі є:

«а) території та об’єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;

ї) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

е) інші природні території та об´єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам´яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об´єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;

з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо;

и) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.»

Закон передбачає проектування екомережі шляхом розроблення зведеної схеми планування екомережі України, регіональних та місцевих схем планування екомережі (ст. ст.. 14, 15 Закону). Об´єкти екомережі включаються до переліків (1) ключових територій, (2) буферних зон, (3) сполучних територій, (4) відновлюваних територій екомережі (ст. 16 ЗУ «Про екологічну мережу»). Порядок включення територій до переліків об´єктів екомережі повинен визначити КМУ (ч. 2 ст. 17 Закону). Поки що цього не відбулося.

Ч. 1 ст. 18 Закону передбачає, що « [в]ключення ... територій, що підлягають особливій охороні, до переліку територій та об´єктів екомережі не призводить до зміни режиму їх охорони та використання ...». З іншого боку, можуть відбутися зміни в режимі інших територій: « [р] ежим охорони та використання буферних зон, сполучиш і відновлюваних територій екомережі визначається згідно з відповідною схемою екомережі» (ч. З ст. 18 Закону).

Варто наголосити, що на даний час положення законодавства про екологічну мережу практично не реалізуються, незважаючи на їхній надзвичайно великий потенціал для справи охорони природних комплексів та екологічних систем.

Поняття, склад та особливості правового режиму земель оздоровчого призначення

Поняття земель оздоровчого призначення

Відповідно до ст. 47 ЗКУ, «До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.»

Дане визначення слід розуміти звужено, адже «природні лікувальні властивості, що використовуються для профілактики захворювань і лікування людей», у тій чи іншій мірі має переважна більшість земель. Землями ж оздоровчого призначення на сьогодні все-таки прийнято вважати лише ті, які в установленому порядку оголошені курортами (це випливає із визначення курорту, вміщеного у ст. 1 ЗУ «Про курорти»).

Станом на 01.01.2005 площа земель оздоровчого призначення в Україні становила лише 31,9 тис. гектарів.

Ю. С. Петлюк пропонує визначати землі оздоровчого призначення як «землі курортів та лікувально-оздоровчі місцевості, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості та використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань, лікування та медичної реабілітації людей».

На наш погляд, до земель оздоровчого призначення також можна віднести землі, зайняті водними об´єктами, віднесеними до категорії лікувальних, що знаходяться поза межами курортів. Перелік лікувальних водних об´єктів на підставі ст. 62 ВКУ затверджений ПКМ від 11.12.1996 № 1499 «Про затвердження переліку водних об´єктів, що відносяться до категорії лікувальних». Згідно зі ст. 63 ВКУ, такі об´єкти «використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях». Між тим, питання про режим земель під згаданими об´єктами поки що не отримало однозначного законодавчого і навіть доктринального вирішення.