Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Факторинг. Види та їх х-ка.
Факторинг — одна з нетрадиційних банківських послуг, що {з'явилася у банківській практиці у 50-х роках. Факторинг — це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються | дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як | ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони: 1) фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку); 2) постачальник; 3) покупець. Розрізняють два види факторингу: 1) конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції; 2) конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта поля-| гають у тому, що він є більш незалежним від банку. Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові І кошти у розмірі 80—90% від суми боргу. Решта 10—20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між і банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором. У договорі може передбачатися: право регресу — право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта). Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин: 1) комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків); 2) позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів. Зміст і послідовність зд-ня факторинг.операцій. Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони: 1) фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ КБ); 2) постачальник; 3) покупець. Постачальник®1 2Покупець ¯3 5 ¯6 Фактор 1-поставка товара, 2-акцепт докум-в, 3-передача їх до КБ, 4-перевірка плат-сті, 5-фактор-й Кр-т, 6-надход-ня платежу за докум-том Факторинг полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між і банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором. Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин: 1) комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1-2% загальної суми придбаних банком рахунків); 2) позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів. Плата за фактор-й кредит= Sаванса* %ставка за коротк-ми позик* строк докум-обігу/36500 Форфейтинг. Форфейтинг- це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі, тобто покупець боргу (форфейтинг) бере на себе зобов'язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Ініціатором форфейтингової операції, як правило, є експортер або його банк. Характерні ознаки форфейтингу: - договори укладаються переважно у ВКВ, - основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі, - кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів на дисконтній основі, - кредитування на середньостроковій основі (від шести місяців до п'яти років), - дисконтування на базі фіксованої процентної ставки, - форфейтинг пов'язаний з реалізацією товарів інвестиційного призначення Організація форфейтингу має такий вигляд Банк експортера 4,6 Банк імпортера 7¯ 3 Експорт 1 ®5 Імпортер 2, 8¯ 9 Форфейтер 1 - укладення договору, 2 - експортер шукає форфейтера, 3 - імпортер оформлює серію векселів, 4 - направлення в банк експортера гарантованих або авальованих векселів, 5 - поставка товару, 6 - дозвіл на передачу векселів експортеру, 7 - надання векселів експортеру, 8 - продаж векселів експортером форфейтеру, 9 - надходження коштів від проданих векселів Переваги форфейтингу для експортера: - поліпшення ліквідності, так як грошові кошти отримуються відразу після відвантаження товару; - застосування фіксованої облікової ставки; - відсутність ризиків; - відсутність витрат на управління боргом; - простота та оперативність оформлення документації. Недоліки форфейтингу для експортера: - висока вартість; - вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста; - необхідність знання законодавства країни імпортера. Переваги для форфєйтера: - простота та оперативність в оформленні документів; - виша маржа, ніж при кредитуванні; - можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку. Недоліки для форфєйтера: - відсутність права регресу у разі несплати боргу; - необхідність знання законодавства країни імпортера; - ризики, які виникають до погашення векселів; - відпов-сть за перевірку Кр-спром-ті гаранта або аваліста. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 501. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |