Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Нахил вбік — видих, в.п. — вдих. 6-8 разів.
11.Обертальні рухи здоровою кінцівкою вправо і вліво. 8-10 разів. 12. Руки в сторони. Повертати тулуб вправо і вліво, з'єднуючи руки. 4-5 разів. 13. Напруження чотириголового м'яза стегна: на здоровій нозі, хворій нозі, одночасно наобох ногах. 8-10 разів. 14. Спираючись на стопу здорової ногиі тримаючись за балканську раму, сісти — видих,в.п. — вдих. 5-6 разів. 15. Вправи зі стороннім опором для здорової кінцівки: згинання і розгинання стопи,згинання і розгинання у колінному суглобі, відведення і приведення у кульшовому суглобі. 4-6 разів кожний рух. 16. Підкидання руками волейбольного м'яча. 6-8 разів. 17. Спокійне дихання. Повторити вправу 1. Наприкінці 4-го тижня починають обережні рухи у колінному суглобі для профілактики, в першу чергу, згинальної контрактури в ньому. Для того щоб хворий був здатний проводити активні рухи, тягу з гомілки, гамачок, який її підтримує, знімають і замінюють на зйомний. Це дає змогу зігнути коліно, торкнутися п'яткою ліжка і навпаки — випрямити ногу. Після заняття систему витягання відновлюють. Спочатку рухи в колінному суглобі виконують з допомогою реабілітолога, а у наступному — самостійно декілька разів на день. Для цього на стопу одягають надстопник (рис. 4.25), до якого прив'язують шнур і перекидають його через блок шини Белера. Підтягуючи і опускаючи шнур, хворий виконує рухи у колінному суглобі. Хворому рекомендується постійно зміцнювати м'язи здорової ноги і рук, що дозволить у наступному періоді легше ходити на милицях. Окрім занять лікувальною гімнастикою, що триває 25-30 хв, застосовують самостійні заняття 4-6 разів на день та ранкову гігієнічну гімнастику. Перший період триває близько 2 міс. Другий період розпочинається після зняття скелетного витягання і триває 1,5 міс. Головним завданням ЛФК у цей період є відновлення рухів у всіх суглобах та опорної здатності ушкодженої кінцівки і навчання ходьби з
опорою. Хворий продовжує перебувати на постільному режимі ще 10-15 днів. У перші дні після зняття іммобілізації для зменшення болю, що виникає через невелику згинальну контрактуру в колінному суглобі, під нього підкладають м'який валик, розмір якого рекомендується змінювати протягом дня. В положенні лежачи на спині виконують активні згинання і розгинання у колінному суглобі, використовуючи ковзні поверхні, роликові візки. У подальшому ці рухи виконують у поло- Т47
Рис.4.26. Рухи у колінному суглобі за допомогою здорової кінцівки женні лежачи на животі, сидячи, піднявши ноги з ліжка. Спочатку за допомогою здорової кінцівки (рис. 4.26), а згодом — без неї. В заняття включають вправи для пальців стопи, гомілковостопного суглоба, відведення і приведення ноги, обережні ротаційні рухи нею, піднімання ноги з допомогою і самостійно. Для поліпшення периферичного кровообігу, зменшення набряків і неприємних відчуттів при подальшій ходьбі хворому рекомендують робити венозну гімнастику: періодично протягом дня опускати ушкоджену ногу з ліжка і потім надавати їй підвищеного положення, продовжувати зміцнення м'язів здорової ноги, рук і плечового пояса для забезпечення ходьби на милицях. Хворого переводять в положення стоячи приблизно через 2 тиж після закінчення скелетного витягання і навчають пересуватися за допомогою милиць. Спочатку це робиться з розвантаженням ушкодженої кінцівки, використовуючи її для збереження рівноваги, а не опори. Поступово хворий на неї починає спиратися. Такі дозовані осьові навантаження допускають приблизно через 3 міс після перелому. Потім хворого вчать ходити не тільки по рівній поверхні, а сходами, далі — з однією милицею чи палицею і в кінці періоду — без опори. Дуже ефективні для поступового розвитку опорної здатності ушкодженої ноги і відновлення правильного механізму ходьби заняття у лікувальному басейні. За рахунок занурення хворого на визначену глибину забезпечується оптимальна величина осьового навантаження на ушкоджену кінцівку. З оперативних методів лікування найбільшого поширення набув інтрамо-дулярний металоостеосинтез стрижнями, штифтами (рис. 4.27), що вводять у кістковомозковий канал стегна і забезпечують стійке (стабільне) з'єднання відламків. Це дозволяє не застосовувати після операції зовнішню іммобілізацію і ушкоджену кінцівку укладають на шину Белера. При інших методах остеосин-тезу необхідно накладати кокситну гіпсову пов'язку на 2-4 міс. Металеві предмети видаляють через 8-10 міс. T48 |
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 258. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |