Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Первинний екологічний аналіз
Поточний вплив діяльності організації на навколишнє середовище може бути встановлений за допомогою первинного екологічного аналізу. Цей аналіз містить: • ідентифікацію вимог екологічного законодавства та регламентів; • ідентифікацію екологічних аспектів діяльності організації для визначення тих, що мають чи можуть мати значний негативний вплив на • оцінку ефективності роботи, виконану з урахуванням відповідних • існуючі технічні правила й методики екологічного управління; • ідентифікацію досвіду, політики і методики у сфері матеріально- • дані про результати розслідування випадків невідповідності, що мали місце; • ідентифікацію сприятливих можливостей для отримання конкурентних переваг; • погляди зацікавлених сторін; • перелік функцій та діяльності в межах інших систем організації, які У процесі первинного екологічного аналізу слід розглядати весь комплекс умов діяльності, у тому числі можливі відмови техніки та аварійні ситуації. Його процес та результати повинні бути документально оформлені. У документах мають вказуватись також можливості для розвитку системи екологічного управління. Глава 2 Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління Практичні рекомендації щодо первинного екологічного аналізу Першим важливим кроком є складання переліку сфер та об'єктів, що підлягають аналізу. Сюди можуть входити види діяльності організації, конкретні роботи або конкретний виробничий об'єкт. До найпоширеніших способів проведення аналізу належать: • анкетування; • інтерв'ю (співбесіда); • використання переліків контрольних питань; • безпосередній інспекційний контроль та вимірювання; • аналіз протоколів; • визначення контрольних точок. Організації, у тому числі малі та середні підприємства, можуть звертатися по консультацію до таких джерел, як: • урядові установи, що видають нормативні акти або здійснюють нагляд • неурядові чи громадські об'єднання; • місцеві, регіональні, комерційні або інші бази даних; • інші організації у сфері надання інформації; • промислові асоціації; • організації споживачів; • виробники обладнання, яке використовується в організації; • ділові партнери (наприклад ті, що транспортують та видаляють відходи); • служби з надання професійної допомоги. Екологічна політика Екологічна політика встановлює загальний напрям та окреслює принципи діяльності організації. Вона визначає загальну мету стосовно необхідного рівня відповідальності організації за стан навколишнього середовища та відповідні екологічні характеристики, за якими оцінюватимуться всі подальші дії організації. Міжнародні організації з участю урядових установ, міжнародних промислових асоціацій та громадських об'єднань розробили керівні принципи, які допомагають організаціям визначати загальний обсяг своїх зобов'язань щодо навколишнього середовища. Вони також допомагають встановити єдину для різних організацій сукупність загальнолюдських цінностей у галузі охорони довкілля. Такі керівні принципи можуть допомогти організації в розробці політики, яка б враховувала її особливості. Відповідальність за визначення екологічної політики, як правило, покладається на вище керівництво. Керівники всіх рівнів відповідають за реалізацію політики організації, а також за формулювання змін та модифікацію цієї політики. Екологічна політика має враховувати: • призначення, цілі, найвищі цінності та переконання організації; • вимоги зацікавлених сторін і способи спілкування з ними; 106 2.4 Науково-теоретичні основи системного екологічного управління • постійне вдосконалення; • запобігання забрудненню; • керівні принципи; • координацію з політикою організації в інших сферах (наприклад, у • специфічні місцеві чи регіональні умови; • відповідність законам, регламентам та іншим вимогам стосовно навко Під час розгляду екологічної політики слід дати відповідь на такі запитання: 1. Чи сформулювала організація екологічну політику, яка відповідає її 2. Чи відображає політика цінності та керівні принципи організації? 3. Чи ухвалено екологічну політику вищим керівництвом і чи призначено 4. Чи слугує політика вихідною засадою для встановлення екологічних 5. Чи скеровує політика організацію на моніторинг відповідних техно 6. Які зобов'язання передбачає екологічна політика; наприклад, чи міс Практичні рекомендації щодо екологічної політики Усі види діяльності організації впливають на навколишнє середовище. Екологічна політика має це визнавати. Докладний аналіз керівних принципів, наведених у першій главі, може допомогти організації в розробці відповідної політики. Питання, що порушуватимуться в екологічній політиці, залежать від характеру діяльності організації. Разом із декларацією про безумовне дотримання вимог нормативних актів стосовно навколишнього середовища екологічна політика може встановлювати зобов'язання щодо: • мінімізації будь-яких несприятливих впливів нових розробок на навко • розробки методик оцінювання екологічних характеристик і відповідних • втілення в життя концепції життєвого циклу продукції; • проектування продукції таким чином, щоб мінімізувати її впливи на • запобігання забрудненню, зменшення відходів та споживання ресурсів Глава 2. Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління куляції відходів як альтернативи їх утилізації, за наявності відповідних технологій; • навчання та підготовки персоналу; • обміну досвідом у галузі охорони навколишнього середовища; • залучення зацікавлених сторін та обміну інформацією з ними; • роботи в напрямі досягнення сталого розвитку; • заохочення постачальників та підрядників використовувати системи Планування 1. Загальні положення До елементів системи екологічного управління, пов'язаних із плануванням, належать: • ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов'язаних із ними • законодавчі вимоги; • внутрішні критерії ефективності функціонування; • екологічні цілі та завдання; • програма екологічного управління. 2. Ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання Політика, цілі й завдання організації повинні ґрунтуватися на знанні екологічних аспектів та впливів на навколишнє середовище, пов'язаних з її діяльністю, продукцією чи послугами. Це створює умови для надання гарантії того, що значні впливи на навколишнє середовище, пов'язані з цими аспектами, враховуються під час встановлення екологічних цілей організації. Ідентифікація екологічних аспектів— це безперервний процес визначення минулого, поточного й потенційно можливого сприятливого чи несприятливого впливу діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес передбачає і з'ясування можливих наслідків для організації від санкцій адміністративного, правового та господарського характеру. Він може також передбачати ідентифікацію впливів на здоров'я та безпеку людини і оцінювання екологічного ризику. Під час розгляду процесу ідентифікації екологічних аспектів і оцінювання впливів на навколишнє середовище слід дати відповідь на такі запитання: 1. Що являють собою екологічні аспекти діяльності, продукції чи послуг 2. Чи спричинюють діяльність, продукція, послуги організації значні 3. Чи володіє організація методикою для оцінювання впливів нових проектів на навколишнє середовище? |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 349. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |